Контрольна робота №5. Пряма і непряма мова

 " П, - а. - П!"

 "П,- а:- П".

 "П,- а,-п".

 "П! - а:- П".

Запам'ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладенна на слова.

С. Плачинда стведжує мова об'єднує згуртовує людей у націю.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Непряма мова береться в лапки.

Цитата завжди пишеться з великої літери.

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка.

Уживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора не залежить від їх взаєморозташування.

Уклонився колос на всі боки та й сказав весні, прощавай.

Уклонився колос на всі боки та й попрощався з весною.

Уклонився колос на всі боки та й сказав, що весно прощай.

Сказав колос весні прощай й уклонився на всі боки

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.

тире

тире і двокрапки

двокрапки

тире і коми

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

пишеться з нового рядка;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

пишеться з нового рядка і береться в лапки;

пишеться без лапок і без дужок.

пряма мова;

одиниця мовознавчої науки;

невласне пряма мова;

дослівний (точний) уривок з чийого-небудь тексту або висловлювання, що служить для підтвердження чи пояснення певної думки.

береться в лапки;

пишеться в дужках;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

не береться в лапки.

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова — це дух народу.

З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ (К. Ушинський).

Правильно говорять, що «Хліб — усьому голова».

Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив».