Підсумкова контрольна робота за І семестр

Непряма мова береться в лапки

Цитата завжди пишеться з великої літери

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка

Уживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора не залежить від їх взаєморозташування

Запам'ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова

С. Плачинда стверджує мова об'єднує згуртовує людей у націю

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

Ви говоріть а ми будемо слухати

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками»

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш»

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти»

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних»

"Андрію заспівай нам попросила молодиця."

Андрію, заспівай нам,- попросила молодиця.

"Андрію заспівай нам : попросила молодиця".

"Андрію, заспівай нам",- попросила молодиця.

Жінка запитала дівчину що ти читаєш?

Жінка запитує дівчину що ця читає.

Жінка запитала дівчину що та читає.

Дівчина запитала жінку що вона читає.

а) прямою мовою;             

б) цитатою;

в) діалогом;   

г) непрямою мовою.

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна. 

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові. 

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину. 

Там вогко, сіно пахне цвіллю. 

Івана гукали од хати, але він того не слухав. 

Ось і хата дядька Себастіяна, на ній темніє велике гніздо, зверху в ньому живуть лелеки, під низом — горобці. 

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль. 

Пахло далеким вітром, якого звечора не було. 

Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги. 

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт. 

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип. 

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.  

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною. 

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього. 

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.  

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко)

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура)

Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський)

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов)

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Анфіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки 

Яке? Який? Які? Яка?

З якою метою? Навіщо?

Не відповідає на питання. 

Коли? Як довго? З якого часу?

дві

три

чотири

п'ять 

означальні, з'ясувальні, обставинні

означальні, з'ясувальні, порівняльні 

часу й місця, з'ясувальні, обставинні

обставинні, означальні, додаткові

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де берізки витісняли сосни, було світло й просторо.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім. 

Він вийшов на галявину на узліссі, де колись виглядав свою милу.

Я дуже люблю день, … . 

Відчуття свята посилюється, … .

Це був той час, … .

Завжди збираємося того вечора, … .

кома

тире

крапка з комою

нічого

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози.

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море.

Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

Артем розумів, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода. 

Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики. 

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.