Контрольна робота №7 Складне багатокомпонентне речення з різними видами звязку

Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались в яр, Сіроманцеві доводилось похекати і попріти. 

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце. 

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора. 

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись. 

а) Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою в церкві.

б) Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця!

в) Пам'ять наша – глибокий чарівник колодязь, на дні якого затонуло синє небо. 

г) Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняними сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани. 

а) А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

б) За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

в) Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

г) Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина. 

а) Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

б) В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

в) І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Вірунці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

г) А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки. 

а) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

б) Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь.

в) Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

г) Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. 

а) Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

б) Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

в) Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув в собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

г) Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа. 

А Гляне холодною водою обіллє.

Б Зрубав дерево посади два.

В Закон життя один вірно служити своєму народові.

Г Дзвенять пташки в садах рясних сміються знову трави квіти.

А Минуло літо настала осінь лелеки згуртувались у ключі й відлетіли.

Б Бери до серця і затям душа творця не переквітне.

В Багато бесіди мало розуму.

Г Летять стежинки до Дніпра летять хмарки летять дороги

А Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті - землянці, що притулилась самотня до панського парку.

Б Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов: викапали вони золотою крівцею у святу землю.

В З одного місця їм удалось побачити дно ями, малу церковцю і білі домочки, де жили сестри.

Г Церкви підняли вгору свої круглі голови, сяяли у прозорому повітрі золотими банями; зеленіли їх залізні покрівлі, мов травою вкриті, біліли білі боки, мов з крейди вистругані.

А А на небі зчинилась хуртовина: кидало колоддям,ламало, трощило, й луною розкочувавсь гук над хмарами по широких небесних просторах.

Б Там я творю її наново - і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

В Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі.

Г Один раз доля вже зробила шалений поворот кола, чорна хвиля винесла його назад до кручі, й він видряпався на неї.

А Коли осінь вмирає на сивому - сизому вітрі, ми старіємо на рік, і немає на долю управи.

Б Небо по - літньому квітчасте: по небосхилу, де збились у веселий табунець білі хмарки, воно було темно - блакитним.

В Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таки прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

Г Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима, і вербовим човником до бродів прибилася весна.

А Стоїть явір над водою на воду схилився сидить козак у неволі тяжко зажурився.

Б Сонце гляне мла розтане вмить.

В Вже пахло морем ось - ось мало воно з'явитися із - за обрію.

Г Надворі ревла сердита буря стугоніла в сіни вила в димарі гуркотіла у вікна