Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове речення.

Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада

І чується, як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. (В.Симоненко)

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко).

Ти не можеш мене покарати Блискавками з-під милих брів,

Бо тебе я навіки втратив Ще до того, як вперше стрів.(В.Симоненко)

Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив (В. Симоненко).

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко.)

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини. (В.Сосюра.)

Хто волю хоче вбить загине. (Д. Павличко.)

Мені відкрилась істина печальна  життя зникає, як ріка Почайна. (Л. Костенко.)

Я знаю більше ніж любов, тільки серце матері. (М.Сингаївський)

Подивилась ясно заспівали скрипки. (П. Тичина)

А слово скаже з пам’яті не викинеш. (Л. Костенко)

Ти чуєш плачуть за тобою. (М. Вінграновський)

Будеш сіяти з сумом вродить печаль (М. Стельмах).

Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває (Ю. Гойда).

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди (Леся Українка).

Літо дбає зима поїдає (Народна творчість).

Гляне холодною водою обіллє. 

Солов’ї затихли почався дощ. 

Зробиш діло гуляй сміло. 

Роса блищить на сонці чисте срібло (М. Коцюбинський).

У відкритому полі видно як летять у вирій журавлі як бродять по свіжій ріллі чорні граки як сумує на самотній деревині сіра ворона загорнута в чорну хустину (В. Гжицький).

Подержало з тиждень морозом земля змерзла, мов кістка. (Панас Мирний)

Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались тіні (О. Олесь).

Люди охоче погоджуються з тим що твердить їх приятель проте наперед відкидають те про що говорить несимпатична для них особа або супротивник (І.Томан)