Контрольна робота І чверть (сімейне навчання)

 У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Наді мною тихо шумлять акації, стоять мовби загорнувшись у білі, ніжні, прозорі тканини.

Заходить блакитна ніч, гаптуючи небо ясними мерехтливими зорями, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах.

Переляканий запорошений снігом мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами та гаями гори набувають особливої привабливості.

Наші предки ревно дбали, щоб їхньому роду не було переводу, і співали, прославляючи свою працю.

В історії кожного народу є такі пам’ятні, прив’язані до певних географічних місць події, є такі визначні дати, які навічно вкарбовано в народну душу.

Як любити, мій козаче, твої чорні брови, твої очі, що неначе золоті підкови.

Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі, обережно обкосивши, пішов далі.

 Він держався в кам’яній печері поміж горами, над Дніпром, і ніхто про те не знає, окрім купки вірних козаків.

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

а) прямою мовою;             

б) непрямою мовою;

в) діалогом;   

 г) цитатою.

а) «П, - а , - П».

б) «П, - а: - П».

в) «П, - а , - п».

г) «П! – а: - П».

а) Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

б) Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

в) Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

г) Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі.

В. Криценко поставив дуже важливе питання: «Хто ми в світі без рідного слова?»

«Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитися до слова, - писала Є.Чак»

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова — це дух народу.

— А хто ж ти?

— Я… Чіпка.

— Ти Чепіга, а не Чіпка! — крикне хто із середини.

— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша.

— А ти чого хліб толочиш? —

— "Хіба це твій хліб?"

— Чи воно, діду, є там люди? —

— Де? —

— На небі… —

— Нема, сину! Там Бог святий, янголи його та душі праведні...

— «Що то, бабусю?», — указує Чіпка на зорі.

— То? Зорі.

— Що ж то за зорі?

Непряма мова береться в лапки.

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка.

Цитата завжди пишеться з великої літери.

Уживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора не залежить від їх взаєморозташування.

а) зв’язне висловлювання однієї особи;

б) різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб;

в) слова, які вказують, кому належить пряма мова.

як пряма мова за допомогою слів автора;

як частина речення;

наводиться неповністю;

у формі епіграфа.

завжди береться в лапки;

береться в лапки, коли слова автора стоять перед нею;

не береться в лапки, якщо вона і слова автора знаходиться в окремих рядках;

не береться в лапки, якщо слова автора стоять після неї.

Туристи, вражені красою природи, поспішили зняти все на плівку.

Вони, шукаючи очима дівчину, стали на поріг.

Сонце наче заснуло, а вітер стих.

В океані рідного народу відкривай духовні острови!

єднальні та протиставні

розділові та єднальні

сполучникові та безсполучникові

часові та причинові

безсполучникові та складносурядні

складнопідрядні та безсполучникові

односкладні та двоскладні

складносурядні та складнопідрядні

зв`язок рівноправності

зв`язок залежності

бо,та,щоб,але,аби

а,коли,тому що,чи то...чи то,та

хоч,якби,ні...ні,так що,й

і,зате,або,але,однак

Навчений водить , а неук слідом бродить.

Скільки людина побачить , стільки вона й знає.

Завжди будь собою , і ти обов`язково матимеш щастя !

Шабля гостра , проте язик гостріший.

Рідні луки , ріки і поля знають чарівне , прадавнє слово.

Європейцем я живу в краю Шевченка і Богдана.

Україна дорога й близька моєму серцю.

Косили сіно лугове , і пахла м`ята .

одну граматичну основу

дві граматичні основи

три граматичні основи

чотири граматичні основи

[...], a [...].

[...], [a...].

a [...], [...].

[a...], [...].