КОНТРОЛЬНА РОБОТА ІЗ РОЗДІЛУ «РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ, ЗВЕРТАННЯМ, ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ»

Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий от смутку, тихий од думок, близький до сліз (Л. Костенко).

Острів схожий на гігантський старезний вітрильник (М. Слабошницький).

Падав тихий лапатий сніг (О. Чорногуз).

Його роги нагадували осінній низькорослий кущ (Є. Гуцало).

Яка ти розкішна земле весело засіяв тебе хлібом (М. Коцюбинскьий).

Ластівочко звідкіля ти прилетіла? (А. Камінчук).

О слово рідне орле скутий (Олександр Олесь).

Мамо зваріть супу! (Остап Вишня)

Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця (М. Слабошпицький).

Кажуть сніг на полі — хліб у коморі (Народне прислів’я).

Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти (Панас Мирний).

Вирішили ми з паном, або виріше пан зі мною, впіймала того клятого сома! (Остап Вишня)

Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу (А. Багнюк).

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули (І. Драч).

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! (Я. Гоян).

Колонний безсонний смерековий зал (Ліна Костенко).

Читачі пам’ятають, як юнаки (серед них був і Олесь Гончар) залишали аудиторії та бібліотеки, шикувалися в студентські батальйони.

Батарея їх стояла десь, певно, зовсім близько (Із часопису).

Звісно, важливо порівнювати себе з іншими людьми (Із часопису).

що піднімалися високо вгору;

оповиті сірим туманом;

і безлюдні ліси;

як готичні вежі.

вгору та упали додолу;

вгору і вугіллям та попелом упали додолу;

вгору і вугіллям упали додолу;

та упали додолу.

Невеликі ошатні вулики здаються хатами тих невідомих спільників, що вже знають про чари (Л. Павленко).

Дніпровими високими очима дитинно-сіро глянула весна (М. Вінграновський).

У центральній частині острова здіймається конусоподібний піщаний горб (М. Трублаїні).

І розпалась та велика іскра на іскорки малесенькі, незначні (Леся Українка).

Ви, звичайно, знаєте мою сестру. (Ю. Збанацький)

Отже, що тут багато говорити й сперечатися. (М. Грушевський)

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна. (Л. Забашта)

Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав. (В. Собко)

Вставлене речення;

вставне слово;

вставне словосполучення;

вставне речення.

двокрапкою й тире;

лапками;

дужками або тире;

крапкою з комою.

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу. (Д. Павличко)

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка)

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну. (О. Закидальська)