Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами і словосполученнями

залежать одне від одного, але відносяться до різних слів у реченні;

поєднуються між собою сурядним і підрядним зв’язком;

відповідають на одне і теж питання, виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком;

супроводжуються лише узагальнюючими словами.

граматично пов’язані з членами речення;

граматично не пов’язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого;

несуть нову інформацію у реченні;

вимовляються підвищеним тоном, у повільному темпі.

перед однорідними членами речення або після них;

лише перед однорідними членами;

лише після однорідних членів речення;

при однорідних членах речення узагальнювальні слова не вживаються.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко)

Ніч. Тиша. Біле поле…(В. Сосюра)

То музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина… (Л. Костенко)

Тут почув я голос брата: «Щось ти носом став клювати!» (Г. Бойко)

лише на початку речення;

можуть займати будь-яке місце у реченні;

лише в кінці речення;

таких речень в українській мові дуже мало.

іменником у кличному відмінку або іншими частинами мови в значенні іменника;

дієсловом;

прикметником або дієприкметником;

тільки іменником у кличному відмінку.

виражають задоволення чи радість;

виражають упевненість, невпевненість, сумнів;

указують на джерело повідомлення;

привертають увагу співрозмовника.

виражають задоволення чи радість;

виражають упевненість, невпевненість, сумнів;

указують на джерело повідомлення;

привертають увагу співрозмовника.

тире;

дужками;

комами;

тире та двокрапкою.

тире;

дужками;

комами;

тире та двокрапкою.

Будь щаслива та здорова, чорноброва! (М. Вороний).

Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський).

Бажаний гість, тебе я бачить рада, Геральде, син Сігурда, сміливий князь. (І. Кочерга.)

У нас, панове, поки козак не випишеться з коша чи з куреня, то слухай січової старшини…(П. Куліш).

Тебе, татку, бив твій татко? (П. Глазовий)

Сіяло сонце, в небесах ані хмариночки, та тихо, та любо, як у раї…(Т. Шевченко)

Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго… (Леся Українка.)

Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш? (М. Стельмах)