Узагальнення вивченого з теми " Речення з однорідними членами"

Не вважаються однорідними членами повтори того ж самого слова.

Однорідними можуть бути як другорядні, так і головні члени речення.

Однорідними можуть бути лише другорядні члени речення.

Не є однорідними членами два однакових чи подібних слова, об"єднаних часткою не або так.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки. 

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Займався пишний січневий ранок.

Ні голубого неба, ні димчатих лісів - нічого я не бачив.

Сріблясті роси тремтять на останніх квітках, на візерунчастім листі акації.

Повисла веселка над лісом і річкою, вплелась у дерева барвистою стрічкою.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

І все поволі зникає море, скелі, земля.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Чарами віє від необмеженого синього простору

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених, сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

3 дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого складного життя.

І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.

Зараз тренувався спортсмен з плавання брасом та кролем.

Сніг лежить білий сріблястий.

Однорідні означення не є епітетами.

Між однорідними означеннями ніколи не ставимо кому.

Однорідні означення характеризують предмет з різних боків.

Однорідні означення характеризують предмет з одного боку.

Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

І вівці і корови і череда усе випало дівчині з думки

Однокрил неодмінно ніс у дзьобі щось блискуче або ґудзик або скляночку або ще якусь цяцьку

Людяність складають такі якості любов, надія, віра.

І на тим рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А.Малишко).

Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх простора Дніпра (О. Довженко).

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (Марко Вовчок).

І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна

(М. Рильський).

1,2,3

2,3,4

3.4,5

1,3,5

Ніч була хоч і зоряна та темна.

Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Природу не лише любимо а й оберігаємо.

Він ходитиме з нею скрізь по театрах кіно та вечірках. 

Тонкі брови русяві дрібні кучері рум'яні губи  усе це дихало молодою парубоцькою красою

Усе навколо лиш для нас з тобою ці сині квіти ця пахка земля.

Ніщо не вб"є мою любов живу ні спека дня ні бурі ні морози.

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги - росли молоді осокори.

Усе в чеканні, спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі...

Як дізналися про моря, так і про океани.

Не тільки міцну деревину, з красивим малюнком має клен, а й горобина.