Контрольна робота "Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова"

 Не вважаються однорідними членами повтори того ж самого слова.

Однорідними можуть бути як другорядні, так і головні члени речення.

Однорідними можуть бути лише другорядні члени речення.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки. 

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Ні голубого неба,ні димчатих лісів-нічого я не бачив.

Сріблясті роси тремтять на останніх квітках,на візерунчастім листі акації.

Повисла веселка над лісом і річкою,вплелась у дерева барвистою стрічкою

 Усе іде,але не все минає над берегами вічної ріки.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

 І все поволі зникає море, скелі, земля.

  Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

 Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

 Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Чарами віє від необмеженого синього простору

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

 Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

  Прочини господарю ворота занесем тобі віночка із золота.

 Тебе я земле всю сходив до краю.

Зійди дощику дрібнесенький скропи травицю.

Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

 Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви білі хмари і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

  Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба.

 Якою ж, ви, силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

Годі вам гурт ворогів і прихильних марні слова промовлять.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

Рука в руці — і музика жива спинися мить зіграй сонату вічну.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

 Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

 Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

  На щастя, підходив Андрій.

Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.

 Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

Густий, соковитий, запашний бур'ян всюди слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

 Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.