Контрольна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова.

Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче.

Котилася ясна зоря з неба та й упала додолу.

Звичайно, усі ці міфи можна трактувати і так і сяк.

Стихне мелодія, й схлипне поволі срібна хмаринка перлистим дощем.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Присмеркові сутінки опали, сонну землю й душу оплели.

Вже ніч пливе нечутно і широко, і розливаються сріблясті хвилі...

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява тремтить.

Оживлялась музика крапель, сумних і веселих, лінивих і жвавих, глухих та дзвінких.

Перед нею відкривається особисте щастя, родинні втіхи, достаток, життя безжурне.

Прости мені, земле, коли не такий, як треба синам твоїм бути.

Обмерзла, знесилена, голодна, вона зупинила біля кількаповерхової кам"яниці коня.

Миколо Петровичу

Віталій Олексійовичу

Ольго Павлівна

професор Кравець

Тут навіть повітря, здавалось, несло в собі золотисті відтінки.

Правда з теплих країв повертаються не всі журавлі...

З козацтвом пов"язане насамперед національне визволення нашого народу.

Здавалося багатьом, ще й увесь півострів зараз палає в пожежах...

Україно! Слався нивами, слався рідними людьми!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Вийся жайворонку, вийся над полями...

Засівайся, ниво, людям на добро.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство, й розлука, і вірна любов.

Ти пісню ту і мову ту єдину неси у світ, мов долю, на руках.

Аромати і звуки ранку, росяне листя, пташинний гомін вдарили до кімнати вслід за сонцем.

Ні спека дня, ні буря, ні морози ніщо не вб"є любов мою живу.

А завзяття, праця щира свого ще покаже.

Хороший кухар і без пшона кашу зварить.

Будову, походження й розвиток земної кори вивчає геологія.

Синє море звірюкою тостогне, то виє.

Тепер від реготу заходилися сльозами не тільки глядачі але й артисти.

Коли вогонь розгориться то спалює і мокре і сухе.

 Неподалік од хати росла старезна липа.

 Славко Беркута підвівся з-за парти мовчки натягнув пальто й пішов з класу.

Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти, стрімких димарів.

Широка зелена долина укрилась тінню і потемнішала.

 Кажуть, кропивою лікують од ревматизму.

Ні, справді, не можна читати нашу історію без брому.

Знаєш, у студентські роки мені казали: "Твоє завдання - навчитися вчитися".

Я, либонь, прийду до вас завтра опівдні.

Як, не дивно, дядько не на жарт перелякався.

 На щастя, нам вдалося цього року відвідати кілька визначних місць.

Хлопець очевидно, не зрозумів запитання.

 Такої гарної днини цього року, вже мабуть, не трапиться.