Контрольна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова.

Учора біля озера було багато людей.

Умиті дощами холодні дні принесла осінь.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові великого давньоруського скарбу.

А людина вмістилище вічне одночасно й доброго і злого.

Мабуть, вона буде ще вимогливішою, ще прискіпливішою.

Ми хоч бідні але чесні.

Працею людина і сильна і красива.

Тонка і ніжна сильна і мужня річ гідність людської особистості.

Не пам’ятник собі а творчість я плекала….

Ми чуєм трав зелений крик дощів задумані рефрени.

Ніч була хоч і зоряна та темна.

Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

Лупиться під палючим сонцем старенький вмитий дощами дах.

І невідомі карі очі хтось інший буде цілувати.

Радісні щасливі окрилені поверталися з табору дітлахи

У голосі вартового звучать людяні теплі співчутливі нотки.

Мені хочеться життя яскравого блискучого діяльного.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом.

Сашка ведуть у царство трав річок і таємничих озер.

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі . 

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

Ми тепер уміємо пояснити не тільки явища природи на землі, а й на небі.

Не слухала Катерина ні батька, ні неньки.

А стара пані то з тих дверей зирк, то з других зирк.

Вечір був чарівний, зоряний, пісенний.

Василеві пригадалася далека молодість та різдвяні гулянки.

Є в коханні і будні, і свята.

Теплий грім у синій хмарі грима, дрібен дощик сіється в траву.

Сказала Мотря спокійно, але насмішкувато .

Він не чує ані жалю в серці, ані гніву.

Міркуйте непоквапно, але дійте рішуче, поступайте великодуш­но, але стійте непохитно.

Він принаймні вибачився.  

Навіть часом сліпну від краси.

Злива тривала майже годину

Я вас справді не розумію.

Справді за дурною головою — ногам діло.

Він принаймні вибачився.  

Навіть часом сліпну від краси.

Злива тривала майже годину

Я вас справді не розумію.

Справді за дурною головою — ногам діло.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

Мій брат Богдан, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх

Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти.  

Безмежнеє поле в сніжному завою, ох, дай мені обширу й волі!

А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?  

Ще краще було б, пане Лесю під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку.  

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов. 

Довженко- оповідач, здається мені, перевершував Довженка- художника.

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатич­ний.