Контрольна робота "Односкладні речення. Однорідні члени речення. Звертання та вставні слова"

А) Гляньте! Що за чудасія! (Олена Пчілка).

Б) Нового не цурайся, але старовини тримайся (Нар. Тв..).

В) Мати лає, грозиться (В. Винниченко).

Г) Голос криниці, чого ти замовк.

А) Не збавляй собі сну, не дивись у той бік, моя пташко!

Б) Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

В) А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, той весело мені.

Г) Бач Оксана, я жартує, а ти й справді плачеш.

А) На полі одразу зчинився галас (М. Стельмах).

Б) У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі (М. Рильський).

В) Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Народна творчість).

Г) Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра).

А) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою

Соломії (М. Коцюбинський). 

Б) На сірий камінь – сірий дощ… (Д. ГІавличко)

В) Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).

Г) Без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко).

А До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься (Леся Українка).

Б Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

В Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

Г До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

А) Вже й ніч пройшла, довга, неспокійна, громовинна.

Б) Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

В) Втомились греки веслами махати, зайшли у двір.

Г) І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею.

А) Одна в поета правда – чистота (Т. Шевченко).

Б) Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський).

В) Холодний осінній ранок…

Г) Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

А) Сонце сипнуло промінням, теплом.

Б) Крізь виноградне листя веранди росяно, червоно сходить сонце.

В) Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля.

Г) Кущі й дерева струшували на лося синюватий іній.

А) Чого брате так збілів? Що з тобою сталось?

Б) Здається загримів десь на небі грім.

В) При дорозі близько не рости берізко.

Г) Цить доню цить…

А Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).

Б Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко).

В Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар).

Г І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).

А О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).

Б Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом…   (М. Стельмах).

В Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).

Г Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).

А) Ніколи, звичайно ж не було на цьому військовому судні закоханої пари.

Б) Аж тоді Климко зрозумів, що цей солдат, який, очевидно, був чехом, боїться партизанів.

В) А капітан виявляється, не тільки останнім покидає палубу корабля, він останнім покидає й домівку.

Г)  А може, ти залишишся ще на день?