Контрольна робота. Односкладні речення. Повні і неповні речення. Речення з однорідними членами

узагальнено-особове

безособове

називне

неозначено - особове

безособове

означено - особове

неозначено - особове

узагальнено - особове

безособове

узагальнено - особове

називне

означено - особове

Я спішу до вас на розмову, на розраду у час вечірній. Перед вами я, мамо, знову у любові моїй безмірній

Поклич мене. Я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду

Жити — щоб шукати істину, і в цьому щастя 

У народі кажуть: розумно жити — хвилиною дорожити

Шлях людський не встелили квіти, і на тяжкій дорозі до мети ганебно мати все і водночас нічого не уміти

 І щоб родині нашій жити в мирі, кую меча, леміш і чересло... 

Танцюють, співають, веселяться на вулицях

Сизе марево клубочиться вгорі.

За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм.   

Спека. Тиша. Спокій.

Надворі вже зовсім смеркло.

Я те містечко пішки обходив.

Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка.

Була чудова травнева ніч.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід.

І верховіттям тонкії тополі кивають стиха, шепотять поволі.

А я люблю фантастичні.

Пташка красна пір'ям, а людина ділами.

Хай стереже вітра в полі.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.

Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги

Навколо тільки дрімучий тютюн та мак, та кукурудзяні тополі й соняшники.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси легенький ранковий туман п’янкий любисток м’яту маковий цвіт осінній город і калину.

Радіють молодій обнові берези

Я потягнувся до пісні і він завмер у смутку у диві.

Я потягнувся до пісні, до неба, до вечірньої зорі і завмер у смутку у диві.

Лози, кручі, ліс все блищить і сяє на сонці.

А цій землі нічого не забракло ні рік ні моря ні озер ні трав.

У Карпатах займався чудовий весняний ранок.

Увечері до хати посходилась уся сім’я батько, мати, два старші брати, сестра- дівка.

У світі зорі, і спалахи півонії, космічний гул, і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом, як орган.

Хтось сипле тендітні і ніжні сніжинки.

Сніг мете, наміта кучугури замітає рови.