Контрольна робота "Односкладні речення. Повні та неповні речення

називне

означено-особове

безособове

повне

Сніжна зима.

Як парость виноградної лози плекайте мову.

Ніч темна.

У школі готуються до свята.

Означено-особове

Неозначено-особове

Узагальнено-особове

Безособове

називне речення

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

називним

безособовим

двоскладним

означено-особовим

неозначено-особове

узагальнено-особове

безособове

називне

Танцюють, співають, веселяться на вулицях

Ніч і тиша

Соловейки защебетали

Пахне липою медово

Завжди можу стати в пригоді, моїх вам порад не злічить

Важким холодним сном спала земля

Промчала ніч стрілою наді мною

Королівство завмерло в очікуванні чогось нового

З моря повіяло вітерцем.

Розквітнуть каштани весною.

Нове життя нового прагне слова.

Пташка радіє весні.

Навколо - маки.

Для мене - у святім союзі душа і тіло.

1-Д, 2-Б, 3-А, 4-В

1-А, 2-В, 3-Г, 4-Д

1-Г, 2-Б, 3-Д, 4-В

1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б

Речення розповідне, неокличне, просте, односкладне, поширене, неускладнене.

Речення спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене.

Речення розповідне, неокличне, прост.е, двоскладне, неускладнене

Речення спонукальне, неокличне, просте, двоскладне, ускладнене.

Народам - волю!

Пташка красна пір'ям, а людина - знанням.

Вовка ноги годують, а мисливця ноги рятують.

Ось і моя школа.

   Тихо в саду, тихо в місті.

   Боїшся вовка – не йди до лісу.

Смеркалося, огнем кругом запалало.

За правду, браття, єднаймось щиро.

   І смеркає, і світає, день божий минає.

Там ціле підземне місто спорудили.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Осінь. І така тиха, така ласкава.

Потемніло, завітрило, закрутила курява.

Мало прожити життя – треба життя зрозуміти.

Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу.

Тепло мені і спокійно.

Удосвіта встанеш – більше діла зробиш.

Субота. Вечір. Череда остання скотилася з зеленого узгір’я.

У хаті було чисто та гарно, як у квітнику.

Від добра добра не шукають.

   За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм.

Я те містечко пішки обходив.

Спека. Тиша. Спокій.

Надворі вже зовсім смеркло.

І верховіттям тонкії тополі кивають стиха, шепотять поволі.

Була чудова травнева ніч.

Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід.

А я люблю фантастичні.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Хай стереже вітра в полі.

За чорним полем ще чорніший ліс.

Стану в житті малою хвилиною, чорною гілкою на тополі.

За добро добром платять

Взимку та повесні курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч.

Кричали до Бога, до чорта, до людей.

В зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого чаю?

  Неозначено-особове;

означено-особове;

  узагальнено-особове;

безособове

 А навколо Земля у зеленім росистім вінку. (Л. Забашта)

Порожня діжка гучить, а повна мовчить. (Нар. творч.)

 Одна-єдина над неозорим казахстанським степом. (О. Донченко)

Вся душа моя з протиріч. (Л. Віценя)

Називне;  

 безособове;

 означено-особове;

неозначено-особове

Боїшся вовка — не йди до лісу.

Смеркалося… огонь огнем кругом запалало.

Люблю тебе, столице України. 

Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година.

 Дерев’яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою.

Не вчи орла літати.

Вітер. Осінь глибока.

Cлався, наша Україно.

  Не люблю осінньої ночі.

У тихій радості — журбі вклонявся вечір дневі.

 Я йшов все далі й далі в глибину лісів.

На полі одразу зчинився галас.