Контрольна робота "Односкладні речення. Повні та неповні речення

називне речення

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

називним

безособовим

двоскладним

означено-особовим

Танцюють, співають, веселяться на вулицях

Ніч і тиша

Соловейки защебетали

Пахне липою медово

Завжди можу стати в пригоді, моїх вам порад не злічить

Важким холодним сном спала земля

Промчала ніч стрілою наді мною

Королівство завмерло в очікуванні чогось нового

З моря віяло вітерцем.

Розквітнуть каштани весною.

Нове життя нового прагне слова.

Птахом пролетіло моє життя наді мною

Народам - волю!

Пташка красна пір'ям, а людина - знанням.

Вовка ноги годують, а мисливця ноги рятують.

Ось і моя школа.

   Тихо в саду, тихо в місті.

   Боїшся вовка – не йди до лісу.

Смеркалося, огнем кругом запалало.

За правду, браття, єднаймось щиро.

   І смеркає, і світає, день божий минає.

Там ціле підземне місто спорудили.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Осінь. І така тиха, така ласкава.

Потемніло, завітрило, закрутила курява.

Мало прожити життя – треба життя зрозуміти.

Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу.

Тепло мені і спокійно.

Удосвіта встанеш – більше діла зробиш.

Субота. Вечір. Череда остання скотилася з зеленого узгір’я.

У хаті було чисто та гарно, як у квітнику.

Від добра добра не шукають.

Стану в житті малою хвилиною, чорною гілкою на тополі.

За добро добром платять

Взимку та повесні курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч.

Кричали до Бога, до чорта, до людей.

В зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого чаю?

  Неозначено-особове;

означено-особове;

  узагальнено-особове;

безособове

Називне;  

 безособове;

 означено-особове;

неозначено-особове

Боїшся вовка — не йди до лісу.

Смеркалося… огонь огнем кругом запалало.

Люблю тебе, столице України. 

Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година.

 Дерев’яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою.

Не вчи орла літати.

Вітер. Осінь глибока.

Cлався, наша Україно.

  Не люблю осінньої ночі.

У тихій радості — журбі вклонявся вечір дневі.

 Я йшов все далі й далі в глибину лісів.

На полі одразу зчинився галас.