Контрольна робота. Просте речення. Двоскладне речення. І варіант

Любить свій край – це для народу жити, боротися за юне, за нове.

Цілували Євпраксії руку два герцоги, чотири архієпископи, дванадцять

маркграфів, п’ятнадцять єпископів, баронів і клерків без ліку.

Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

А вже на відпочилім небокраї прекрасний розгоряється пожар.

Семена викликали до князя в палац і наказали зачекати в челядницькій.

Ні, любий тату, я буду слухатись.

Тече вода в синє море, та й не витікає.

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

Слово не стріла, а глибше ранить.

Голова без розуму як ліхтар без свічки.

Книга друг, хоч не має рук.

Дощ ллє як із відра.

Весняне сонце вже припікало як улітку.

І всі ми як один підняли вгору руки.

Припадаю вустами до слова мов до стиглого грона калини.

Іти було важко.   

Радіють і небо, і морс, і земля.

Біля вогнища сиділи група туристів. 

УАН була заснована 1918 року за сприяння гетьмана П. Скоропадського.

озеро/Світязь, гора/Говерла, народи/брати

сніжинки/пушинки, трава/деревій, фільм/»Земля

сон/трава, Дніпро/ріка, поет/романтик

жук/короїд, твір/опис, інженер/Приходько

Серед тонкого попискування синичок чути посвисти червоно-рудих красенів снігурів.

Тоді Десна була глибокою і бистрою річкою.

На погребні любив спати дід.

Шум акацій… Посьолок і гони.

Йде боєць додому із походу.

Скоро перша паморозь посріблить траву, листя кущів і дерев.

Сад музикою сповнений по вінця.

І трудимось теж на совість.

Тиша і холод обіймають його.

Розквітає калипа і стас гарною, як дівчина у весільному вбранні.

Усе тіло зробилося легким, пружним, нестримним.

Теплохід пішов по Дніпру впиз.