Контрольна робота "Речення з відокремленими членами"

це смислове та інтонаційне виділення членів речення для посилення їхнього значення

це члени речення, які конкретизують, пояснюють зміст попередніх членів, звужуючи або обме­жуючи їхнє значення

це слова, що виражають ставлення мовця до висловленого

це слова, що містять додаткові зауваження до змісту речення

підмет, присудок, обставина

додаток, означення, обставина

підмет, присудок, означення

підмет, додаток, обставина

відокремлене означення

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

відокремлена уточнювальна обставина

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали (М. Коцюбинський).

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав (П. Лат).

В імлистій далині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський).

А он старе Монастирище, колись козацькеє село (Т. Шевченко).

Нікого тут нема, крім мене й господині (М. Рильський).

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Панас Мирний).

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. творч.).

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої (О. Гончар).

Співають усі, крім дочки старого козака... (П. Куліш).

Над берегом послався, невеликий, густо засвічений, білою ромашкою, луг (В. Козаченко).

Осяяний сонцем перед нами, розкрився зовсім новий світ (О. Довженко)

Звучав потемнілий дзвін пудів, на тридцять (М. Стельмах).

відокремлене означення

відокремлена уточнювальна обставина

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

Червонобоким яблуком осіннім скотився день, доспілий і тяж­кий (М. Рильський).

Уночі повалив сніг, тихий, густий (Г. Тютюнник).

З’явилися проліски, ніжні, тендітні (І. Нехода).

Кавказькі гори, в млу повиті, чолом підводяться до хмар (А. Малишко).

На світі все знайдеш, крім рідної матері (Нар. тв.)

У материнському погляді не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування (О. Гончар).

Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (О. Гончар).

Не оплакуй ні мрій, ні згадок, загуби своїм прикрощам лік (Л. Костенко).

Хлопці, стомлені жнивами рано розходились спати (В. Винниченко).

Сонце, поволі спускаючись на захід більшає, яснішає, розпалюється (М. Коцюбинський).

Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (М. Терещенко).

Під липою над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь (І. Франко).

Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довги­ми нивками (О. Гончар).

Вимиті вчора коси тонко пахли суницею (О. Гончар).

Голубе сонце вкрите рідкими хмаринками щиро лило ясне світло на лани (О. Гончар).

Гори сплять оповиті туманом (С. Пушик).

Над шляхом, при долині, біла-біла хатка стоїть на самотині (Л. Костенко).

Там, на півдні, то там, квіти над тобою нахилили грона запашні (В. Сосюра).

Навіть улітку, в погожу днину, білі хмаринки обкутували верховіття смерек і буків (М. Шумило).

Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць (Марко Вовчок).