Контрольна робота Речення зі звертаннями, вставними словами, словосполучення ,речення.

а)     прості і складні;

б)     односкладні і двоскладні;

в)     поширені і непоширені

а)     Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде (М. Стельмах);

б)     Мій дід теж Матвієм звався (М. Стельмах);

в)     Балакай, пане Свириде, побачиш, що з того вийде (Нар тв.).

а)     Візьміть мене хмари на крила свої. ( О.Олесь )

б)     Не шуміть ліси зелені! Спати йдіть вітри студені! (О.Маковей )

в)     Не шуми ти луже. (В.Сосюра )

а)     Дзвінко бийте, ковалі! (П. Тичина);

б)     Мовчи, язичку, дістанеш паляничку (Нар тв.);

в)     Нарешті я догнав тебе, царівно! (І. Кочерга).

а)     Гей, рицарю жадібний, стережись! (М. Бажан);

б)          Розмахніться дужче, теслі! (П. Тичина);

в)     Коли б ти, нічко, швидше минала (Л. Українка).

а)     Ти ж куди, Оксано, проти ночі? (М.Стельмах)

б)     Ким хочеш бути хлопчику в житті? (М.Рильський)

в)     Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно. ( В.Сосюра )

А Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік

Б Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості

В Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі

А Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію

Б Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях

В Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне .

Г Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий 

А впевненість або невпевненість;

Б емоції мовця;

В порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

Г джерело повідомлення.

А  До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Б Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса

В Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів

Г До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

А  Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Б  Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

В  Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання!

Г  Україно! Ти, моя молитво!