Контрольна робота "Складне речення з різними видами зв'язку"

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям.

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки.

Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

Існує ще й таке правило: вітаючись і прощаючись з людьми, малознайомими або незнайомими, слід уникати скорочених форм вітань і прощань.

В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла.

Над берегом послався невеликий, густо зацвічений білою ромашкою луг.

Неволя, як той чад, задурманила людям голови.

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці.

Гаснуть у плавнях комети, тихо вмирає на заході ніч.

Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави.

пахнуть билі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

складносурядне

склвднопідрядне

безсполучникове

складнопідрядне з кількома підрядними

складне речення з різними видами зв'язку

Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшої сумніву: буде все так, як вирішив Таливон.

Половець став на порозі – досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило .

Море дедалі втрачало спокій; чайки знімались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем .

Якось химерно запахли абрикоси: запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети.

Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова .

Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє ма­леньке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тонень­кій ряднині, у вогкім кутку.