Контрольна робота. Складнопідрядне речення

[ ], (коли…);         

[, (коли…), ];              

[ ], (як…); 

(Коли…), [ ].

1г, 2а, 3д, 4б.

1а, 2г, 3д, 4б.

1г, 2д, 3а, 4б.

1г, 2б, 3д, 4г.

Полум'я стояло рівно наче свічка палала.

А дощ періщить так що аж ліс гуде.

На долонях несу пташенятам води що росою скотилася з теплого колоса.

І дивно всім що перед бурею такого затишшя не було зовсім.

Ростуть слова, немов росте трава.

Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

Де коріння, там і дерево.

Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти.

Тому ця осінь здається нам весною, що в рідній стороні.

Мене завжди хвилює пісня, коли її співає чисте серце.

Треба йти тільки проти вітру, щоб не збитись з обраної дороги.

А Щасливий,  хто  сни має милі.

Б  Скільки  голів, стільки й умів.

В Виспівує та щебече,  поки  місяць зійде.

Г Немає такого дерева,  щоб  на нього птиці не сідали.

Д Нещасна нація,  котра  не вміє цінувати свої таланти.

Щасливий, хто сни має милі.

Скільки голів, стільки й умів.

Виспівує та щебече, поки місяць зійде.

Немає такого дерева, щоб на нього птиці не сідали.

Нещасна нація, котра не вміє цінувати свої таланти.

Здавна відомо, що заборонений плід найсолодший.

Минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє.

А наше діло — все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти.

Доки людина не втратила здатності червоніти, вона ще людина.

Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу.

коли сонце заховалося за хмару.

хоч негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху.

Де є життя, там є надія.

Дзвенить кришталеве джерело, що вийшло з глибини земної.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

 От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Які слова не були б хороші, а без діла вони полова