Контрольна робота "Складносурядне речення. Складнопідрядне речення""

 що має смислову завершеність

 що має одну граматичну основу

що має дві і більше граматичних основ

 сполучникові, безсполучникові

складносурядні, безсполучникові

 складносурядні і складнопідрядні

складне речення, в якому прості (сурядні) речення залежні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками

складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками

питальні, єднальні, окличні

розділові, єднальні, протиставні

неокличні, спонукальні, розділові

 Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

 На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

 Уже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

 Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль. 

 Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги. 

 Пахло далеким вітром, якого звечора не було. 

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

 одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

 Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар то снігових, то сивих, то блакитних ... (М. Рильський)

 Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме. (Леся Українка)

 Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється. (Народна творчість)

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні. (В. Сосюра)

 Якби ти до пізнього вечора залишився тут, то ми побачили б усіх борсученят. (М. Стельмах)

Все свідчило про те, що дід був у місті. (Ю. Збанацький)

Коли мені загрожує покарання, то я негайно згадую про школу та книжки. (Ю. Збанацький)

 Якщо могутнє дерево виверне буря, воно вже не підніметься (Ч. Айтматов)

 Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

 Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

 Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози. (М. Стельмах)

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море. (Д. Ткач)

Струмками, що рвалися з - під снігових підошов, бринів березень. (П. Інгульський)

 Артем розповідав, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода. (А. Головко)

 Купив чи продав, аби поторгувався.

 Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.

Прославився, так що на люди вийти сором.

 Не все другу знати, що на серці в себе мати.