Контрольна робота. Відокремлені члени речення

Оточена святково вбраним людом капелія стояла в квітах у маківках як на городі.

Худий високий пружний він легко рухався як по нерівній стежці.

Стоять налиті сонцем дні.

Розтоптана танками мертва земля безмовно лежала навкруги.

 Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби...

У імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Місто залите сонячним промінням усміхалося мені.

Горять в росі ранкові трави налиті соком і силою.

Затоплений весняною повінню луг мирно дрімав під водою.

У лісі бродив туман підсинений молодою весною

Я уявив собі на мить цю мить цю своєрідну поліську Венецію, уявив її весняну земну красу - ніжну, дивну.

При ній була її мама - рідна, жертовна; при ній був її чоловік - надійний, коханий; вона пам'ятала Дмитра - далекого, юного.

Ходить вечір, мрійник мій веселий, по дніпровій сивій ковилі. 

На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли.

Марія Заньковецька, видатна українська трагедійна актриса, стала окрасою національної сцени.

  Марія Заньковецька, здобувши професійну освіту в консерваторії, стала окрасою національної сцени.

Марія Заньковецька, отримавши уроки майстерності від Марка Кропивницького, стала окрасою національної сцени.

Марія Заньковецька, народжена у дворянській сім'ї на Чернігівщині, стала окрасою національної сцени.

Нікого тут нема, крім мене й господині

Люблю Дніпро - ріку свого дитинства.

 І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

Диригенте свічок! Таж крім мене ніхто Вас не чує в цьому залі, де люди дрімають над власним життям.

Замість мужності маємо пихатість замість вождів ідолів замість лицарів лакиз. 

Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван бо замість помагати нам у боротьбі вони шкодять їй причиняються до розповсюдження філоксери.

Звіробій за винятком коріння повність використовується в народній медицині.

Славутич-ріка тече з давнини нашої, напуваючи землю цілющою вологою.

Він лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці

Там і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку.

Ти живеш у Києві – прекрасному й чарівному місті. 

Він, стежачи за кожним незначним рухом худорлявого чоловіка з папірцем, почув запах землі.

Він, стежачи за кожним незначним рухом, худорлявого чоловіка з папірцем почув запах землі.

Він стежачи за кожним незначним рухом худорлявого чоловіка, з папірцем, почув запах землі.

Він, стежачи за кожним незначним рухом худорлявого чоловіка, з папірцем почув запах землі.

усміхнена від ранкового теплого ві­терцю

розмальовуючи безкраю просторінь неба 

  зокрема з морської пелени

яка захопила хмарки рожевим кольо­ром

 На Близькому Сході важливу роль у житті людей відігравала глина. 

Отут край берега крутого сумує іноді козак.

Ми часто похапцем живем все відкладаючи на потім. 

Майбутнє зрештою залежатиме від рівня духовності людини від рівня її моральності.

І сьогодні,у цей вечір іскристий, не забуть мені слів твоїх.

  На Володимирській гірці,у Києві, над Дніпром, граються мирно діти.

 Директор школи Василь Маркович Рясний був вкрай схвильований.

 Можна доточити все,за винятком розуму.

Але, окрім лушпиння від картоплі й цибулі, від бананів та апельсинів, нічого їстівного не було.

Самсон нічого не бачить, окрім закіптюженої стелі свого убогого житла.

Командир обшукав бункер, але окрім столика з друкарською машинкою, стільця, зброї, нужника та трупа хлопця, у криївці більше нічого не було. 

Тимко сидів ображений, одинокий і розумів, що, крім матері і Гаврила, усі його ненавидять.

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Серед ночі над степом ані хмаринки.

Ніч була темна але тиха.

Коло самого дому під вікнами росли кущі жовтої акації.

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ,струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним, жовто-зеленим кольором.

 Степ струснувши з себе росу, та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні,горить рівним жовто-зеленим кольором.