Контрольна робота з теми "Повторення"

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш».

Почувши, як Олесь бідкається через складне домашнє завдання, Оксана підбадьорливо сказала: «Не переймайся так, насправді все тут доволі просто».

«А я сама вигадую щасливі прикмети: почула музику, зустріла когось у яскравому одязі – трапиться щось хороше!», – ділилася позитивом Уляна.

«Або ти не можеш нічóго змінити – і тоді хвилюватися немає сенсу, або можеш – і тоді перейматися нíчого, – сказав мудрець і пояснив: – Не марнуй сил на сумніви».

«Рухатися завжди треба туди, куди хочеш, а не туди, куди начебто йдуть усі», – любив цитувати свого наставника Орест.

До слова запрошуємо Андрія Віталієвича.

Сьогодні до нас завітав Анатолій Андрійович - власник компанії, з якою ми плануємо співпрацювати.

Учителька поставила Максима за приклад.

На виставці були презентовані картини Олега Кондратюка.

На стіні висіла картина, а посеред кімнати стояв стіл.

Ми підійшли до шкільної клумби, навколо якої росли дерева.

Злякавшись грози, Марійка сховалася під ковдру.

Повітряні кульки були різних кольорів: синій, зелений, червоний.

Потім узяла креслярську дошку і, насвистуючи веселий мотивчик, незалежно ввійшла до кімнати.

Вона прилаштувала дошку й почала малюнок тушшю — ілюстрацію до журнального оповідання.

Колись я намалюю шедевр, і ми всі виберемося звідси.

Мені потрібне світло, інакше я опустила б штору.

Цілу ніч періщив дощ і шаленів рвучкий вітер, а на цегляній стіні ще виднів листок плюща.

Сью опустила штору аж до підвіконня й знаком веліла Берманові пройти в другу кімнату.

Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи.

І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити.

По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.

Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари.

На узліссі зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Київ — духовний центр країни.

Ніч була ясна.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

складнопідрядним називають речення, частини якого рівноправні за змістом та граматично і з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів

складнопідрядним називають речення, частини якого нерівноправні за змістом та граматично і з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів

складносурядне речення — це складне речення, частини якого граматично рівноправні й поєднані сполучниками сурядності (єднальними, протиставними та розділовими)

безсполучникове речення — це таке складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації та в деяких випадках за допомогою сполучних слів

Логіка може привести вас від пункту «А» до пункту «Б», а уява — куди завгодно (Альберт Ейнштейн).

Те, що в тебе виходить найкраще, і є твоє покликання (Арнольд Бейссер).

Або ви керуєте вашим днем, або день управляє вами (Джим Рон).

Хоч якою темною була би ніч, неодмінно настане ранок (Нізамі).

Ми знаходимо в житті лише те, що самі вкладаємо в нього (Ральф Уолдо Емерсон).

У цьому світі можливо майже все, але тільки не все одночасно.

Ніяка мета не настільки висока, щоб виправдовувала негідні засоби для її досягнення (Альберт Ейнштейн).

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Тарас Іванович глянув на величезну рекламу вивішену на кінотеатрі й одразу впізнав сина(Л.Кирпа)

Ми тихо стояли,дивлячись,як ясно на темному морі незлічені світла сіяли(Л.Українка)

У зелених заплавах річки ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кульки(М.Чабанівський)

Збуджена уява малювала перед ним недавно бачені і пережиті картини(Г.Тютюник)

Туристське спорядження вони поклали в човен.

Турбуватися про батьків — обов’язок дітей. 

Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали, встали, подивились на той Чигирин! 

Стоять віддалік одна від одної над річкою три верби.

Чоловічий хор «Мужність» успішно виступив на фестивалі хорових та оркестрових колективів

Нещодавно відбулося обласне свято народного танцю, і переможці одержали дипломи, подяки, пам'ятний кубок

З нагоди відзначення Міжнародного дня музеїв краєзнавчий музей провів День відкритих дверей і Тиждень музеїв області

Краєзнавчий музей провів День відкритих дверей і Тиждень музеїв області

Пісня, здавалось, бриніла в ньому

Ніч обгорнула хати немов діточок мати

Сонце неначе впало десь у бір

Козацтво було озброєне вогнепальною зброєю, мушкетами, пістолями

Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс – ці підручні гетьмана були відомі усім

Січ дала видатних полководців : Наливайка, Сагайдачного, Хмельницького

Минуло чимало років і крила поважчали

Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлись зорі

Лише зашерхоче десь ящірка пробігаючи в траві

В одну мить розсунувся простір і зорі стали ближчими

І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад

Сивіє безводний туман або кущиться пахучий чебрець

Уся земля, мов килим, під тобою

Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка

Щасливий, хто сни має милі

Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають

Незважаючи на погану погоду, біля театру панувало пожвавлення

Із вирію летять курличучи журавлі

У ринвах цвірінькали горобці попід ворітьми гралися діти

А слово скаже з пам'яті не викинеш. 

Але нелегко було знайти вихід довкола їжилися обриви скель

Дятли дружніше й завзятіше гострими дзьобами лупцюють по деревах, вишукуючи мурахта личинок, що заснули на зиму. 

Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкрив і землю, і Дніпро. 

Який же це тобі розумник сказав, що саме в ці кущі зайде Сіроманець? 

За Хмельниччини, яку прийнято називати ще «козацькою добою» в Україні був надто високий статус серед селян, особливо в XVII ст. 

Потім, коли зайшов із речами та букетом півоній в автобус і глянув у вікно, постать матері вже видалась віддаленою. 

Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала і, хутенько поскладавши зажужмане своє багатство, зачинила віко. 

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть. 

Тікає ніч у нетрі таємничі і торжествує вранішня зоря.

Знову хмуриться осінь і туманиться даль. 

Я правді глянула у вічі - і чорний колір білим став. 

Як добре у житті закоханим і як тривожно в світі їм!

Люди мимоволі розхлюпували воду і вона одразу ж замерзала на їх одежі. 

Усі обличчя повернулися до Олександри (?) усі очі втупилися в неї.

Гаї шумлять (?) я слухаю.

Микола впізнавав і не впізнавав дівчину (?) вона була не вербівська.