Контрольна робота з теми «Речення з однорідними членами речення. Звертання. Вставні слова"

Буди вже ясне сонце, комашину, дерева, трави — все буди!

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

Мене весь час то палило, то морозило.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

На птахів хотіли подивитися і великі і малі.

Дмитрик намагався викрутитися і так і сяк.

Батько кинув заднього воза і побіг з гори до переднього… 

За селом вдень і вночі було чути гуркіт тракторів і комбайнів.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

і залишає по собі пустку.

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

сполучниковий

безсполучниковий

змішаний

не змішаний

Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги.

Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.

Навколо тільки дрімучий тютюн та мак, та кукурудзяні тополі й соняшники.

І все поволі часом зникає: море, скелі, земля.

Зазеленів на лугах юний квітень розсипав навколо райдужні різнобарвні квіти.

Коло хат зеленіють густі старі садки.

Розбудили мене буйні звуки піаніно.

Сократ говорив спокійним голосом.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

І все поволі зникає море, скелі, земля.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

члени речення, що становлять його граматичну основу

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те ж питання та відносяться до одного й того ж самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються

кому

двокрапку

крапку з комою

тире

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя.

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Густий, соковитий, запашний бур'ян з-під слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захоплення.

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.

Увечері, справді, пішов дощ.

О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене.

О незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість громово, твій звук у мене в серці не затих.

О Львове батьку мій камінний, знаю, як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда топтала й роздирала Русь безкраю.

За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін!