Контрольна робота з теми "Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку" (тест)

А Була б охота знайдеться робота.

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

В Білі мухи налетіли все подвір′я стало біле.

Г Поглянь в обличчя тоді питай про здоров′я.

Д Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б′ють меди скажені.

А пахнуть білі гречки.

Б прийшов травень.

В значить справжня весна.

Г вишні ж уже відцвіли.

Д розносяться пахощі навколо.

А На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Б Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

В Віз ламається чумак розуму набирається.

Г Усе ясо великого бажання вчитися ти не маєш.

Д Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

В Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами, земля вже ними була встелена, що й ніде ступити.

Г Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Д Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

А Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

Б І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

В Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою.

Г Скрізь, де пройшов дощ, свіжо - нарешті дочекалися прохолоди й поживи землі.

Д Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів′яче гніздо - птиця одразу покине ваш двір.

А Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Б Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

В Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Г Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

Д Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

А Це шарудить на ганку осінь-мишка, це листя поміж аркуші, це книжка.

Б Врочисто, гучно листя помирає, а так вмирати вміє лиш воно!

В Брат герой, але він зовсім не той, хто потрібен тобі.

Г Життя - як пісня, що не віддзвенить.

А Я чую у ночі осінні, я марю крізь синій сніг: вростає туге коріння у землю глевку із ніг.

Б Впала ніч на землю круком, крикнув сич за Базавлуком, прокотилася луна - і прогнулась далина.

В У болітці серед лісу якось Жабці стало тісно: всі набридли їй подружки, несмачними стали мушки.

Г На порозі я став - бузок простягає мені гілки: не ловлю я живих пелюсток, не даю їм моєї руки.

А Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

Б Ось тут ніч, а там, за стіною, видно, як удень: трава зелена, пташки літають.

В Дідусь вимовляє, виспівує гарячі прості слова - і все давниною сивою в очах моїх ожива.

Г Коли навколо ні душі, коли моя не може спати, чомусь так хочеться мені для тебе пісню заспівати.

А Я чую, як біжать секунди, я бачу космоси в траві...

Б Горить земля, і витоптано квіти, та корінці залишилися в ній!

В І ангел у небі заплаче, і сльози, пролившись дощем, пір′їну від крові сполощуть на тихій долоні твоїй.

Г З часом цвіт яблуні опадав, розгорталася спека, теплий вечір під ноги дерев опускався.

А Дні минають - і лік їм загубиш, бо зробилися ночі малі.

Б Ми стоїмо на різних берегах: твій - у вогні, а мій - у ярих квітах.

В Заклякнеш на розі доріг, як на сходинках сцени: навкруг аплодує спільнота, а сцена - німа.

Г Намалюю себе зі свічею, поки сонця на небі нема, поки землю і душу пітьма чорнотою вкриває своєю.

А Трапилось те, що і мало бути: я не знайшла червоної рути.

Б Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала.

В І буде синя часу благодать, і співи трав, і музика польоту, і світ, який ми вивчили на "п′ять", відкриє нам нові цілющі ноти.

Г Слова ростуть до молитов червоних, туди, де Всесвіт просить в Бога меж, де все - як дзвони.