Контрольна робота з української мови "Речення зі вставними конструкціями"

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

 На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

У кожному ділі є свої майстри та своє так би мовити натхнення.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

На думку професора посилається більшість викладачів.

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки.

Здається часу і не гаю а не встигаю не встигаю!

Здається дивом кожне слово що з серця лине у віки.

Здається з нами щось уже не те... . І навіть люди місто й камні...

Здається небо й землю розхитають. І тут і там і десь аж на горі..

Здається ж люди все у них людське але душа ще з дерева не злізла.

... весна вже настала?

Україна ... знову перемогти.

…. орел здійнятися вище хмар?

Кожен ... мріяти про велике.

Наш тренер ... Дніпро перепливти.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним пів світу обняла.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів

Ой не крийся природо не крийся що ти в тузі за літом у тузі.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писати.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Тебе я земле всю сходив до краю.

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз - ще й тлінно.

О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас єднав в часи прадавніх зрушень.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

1,2,3

1.3,4

3,4,5

2,3,4

Спокійно розважливо тече розмова.

Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа.

 Я візьму того смутку і горя важку половину у розтерзане, горде, нескорене серце моє.

Нас не спинять ні холод , ні спека, ані куля , ні яд, ні багнет.

присудки

підмети

обставини

додатки

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Сила, та розум – краса людини.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.