Контрольна робота за І семестр

А. Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея.

Б.  Тут багато важить художньо – політичний образ рідного слова втілений у конкретних мовних знаках української культури.

 В. Освіта наука мистецтво театр побутова культура пов’язані з мовним вихованням.

 Г. Обмеження сфер де використовується національна мова приводить до знекровлення культури.

Справжня людина, що хоче бути господарем життя і своєї долі, мусить триматися ближче до природи, жити простіше й щоденно гартувати і навіть випробувати свій організм і свою волю.

 Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

 Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

 Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

А. Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

 Б. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

В. Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Г. От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

 Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

 Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози. (М. Стельмах)

Струмками, що рвалися з - під снігових підошов, бринів березень. (П. Інгульський)

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море. (Д. Ткач)

Артем розповідав, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода. (А. Головко)

які розсипала ніч - чарівниця..

але сонце вже осяяло виднокрай.

ранок холодить оксамитові трави.

бо тільки займається на день.

Щоб рибу їсти,треба в воду лізти.

Щоб робота йшла на лад, треба вчасно її почати.

Як боїшся горобців,то не сій проса.

Кота не треба вчити, як кота ловити.

Наші предки знали таїни землі.

Ти шапку скинь і низько поклонись, бо ліс - це світлий храм, святиня наша.

Ну хто б у римській "Енеїді" Хоролу й Ворскли не пізнав?

Яскраво горять факели осик і кетяги калини.

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена і з того вирізування просвічувалося лапасте дубове гілля (І. Цюпа).

Господар лежить і все лежить (Нар. творчість)

У хаті мовчки сиділи зажурені люди а на столі лежало шість з восковими свічками хлібин (М. Стельмах).

Я зрозумів усе тоді, коли дочитав лист батька до кінця.

Де нема святої землі, не буде там добра ніколи

Хто сіє кров, той жне ненависть

Глянуть не встигнеш - і вік промайне

Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.

З особливою пильністю зберігалися липові гаї, які давали мед, і дубові ліси.

Коли егоїстичне щастя є єдиною метою життя, життя дуже скоро залишається без мети

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густіше проростав туманом та й зникав у тумані.

Через хвилину Стах знав, що везуть не якесь зерно, а тільки ячмінь

А за татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, що як повітря, висікається сухий вітряк.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям