Контрольна робота за темою "Складнопідрядне речення"

 одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

 Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар то снігових, то сивих, то блакитних ... (М. Рильський)

 Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме. (Леся Українка)

 Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється. (Народна творчість)

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні. (В. Сосюра)

 Якби ти до пізнього вечора залишився тут, то ми побачили б усіх борсученят. (М. Стельмах)

Все свідчило про те, що дід був у місті. (Ю. Збанацький)

Коли мені загрожує покарання, то я негайно згадую про школу та книжки. (Ю. Збанацький)

 Якщо могутнє дерево виверне буря, воно вже не підніметься (Ч. Айтматов)

 Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

 Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

А. Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея.

Б.  Тут багато важить художньо – політичний образ рідного слова втілений у конкретних мовних знаках української культури.

В. Освіта наука мистецтво театр побутова культура пов’язані з мовним вихованням.

Г. Обмеження сфер де використовується національна мова приводить до знекровлення культури.

Справжня людина, що хоче бути господарем життя і своєї долі, мусить триматися ближче до природи, жити простіше й щоденно гартувати і навіть випробувати свій організм і свою волю.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами (Л. Костенко).

Волога погода, що прийшла на зміну нещадній спеці, виявилася сприятливою для розвитку соняшнику (З газет).

Вирушаючи в дорогу, ми навіть не здогадувалися, де нас застане ніч (У.Самчук).

коли?

де?

чому?

який?

 Моя душа так блищає до Бога, як людській і не снилося душі. (Г. Білоус)

Гріш ціна усім банкам, усім депутатам, якщо просить дитина копійку на хліб. (М. Сіренко)

Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить.

(А. Рекубрацький)

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.(М. Рильський)

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти. (Д. Павличко)

Де верби віття гнуть своє похиле, проречисті підносяться могили. (М. Рильський)

Людина відуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії. (Б. Харчук)

Якщо прийде журба, то не думай її розвести у веселощах бучних. (Леся Українка)

Там, де зорі сяють з - за гори, над водою гнуться явори. (А. Малишко)

 Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад (В. Терен)

На леваді за верболозами зібралося стільки синяви, що можна в ній брести по коліна, як водою. (М. Стельмах)

Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала. (Леся Українка)