Контрольна робота за темою "Відокремлені члени речення"

А На чужу роботу дивлячись, ситим не будеш. (Нар.творчість)

Б Ніхто з дітей не осмілився зайти до хати,зостались на вулиці.(Є.Гуцало)

В Душа мого народу - рушники, барвінками і мальвами зігріті.(Н.Баклай)

Г Забуду сумний сон діброви,забуду ясний час розмови (М.Філянський)

А Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку.(Д.Кремінь)

Б І тільки ворони не звиклі до тиші гуртом суперечки ведуть голосні.(В.Скомаровський)

В Зненацька суцільну темряву розітнуло яскраве світло.(Л.Воронина)

Г Зійшли огірки,розрослися зелені та рясні, вкрили землю рясним килимом.

(В Сухомлинський)

А Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна. (М.Стельмах).

Б Праворуч від озеречка вже лежали росою прибиті покоси.(М.Стельмах).

В Любові сповнений до дна я вам щедрую,добрі люди (Д.Луценко).

Г Налякане заколотом знялось із сусідньої стріхи. гайвороння

.( М.Коцюбинський)

А Він стояв на кормі з веслом,суворий і красивий,і дивився вперед(О.Довженко)

Б Усе кургани та кургани ще не заораних могил(Л.Костенко)

В Півмісяця серп в небі гойдає замріяні зорі тихі й гожі,мов літняя ніч(З.Мороз)

Г Вже ніч зліта крилом імлявим,осяйна безліччю лампад(М.Старицький)

А Анна Руська,королева Франції, заснувала цей собор у 1060 році .

Б Найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян,якого знав увесь світ. (М.Стельмах).

В Мені,дитино мила,дорожча воля,ніж зерно твоє! (Д.Павличко).

Г Весна - дівчисько в ластовинні,ще не ціловане в уста (Л.Костенко).

А Як бригадир, він розпочав роботу першим .

Б Про хист Довженка, як письменника, заговорили в повен голос тільки в роки Другої світової війни (М.Рильський).

В В степу, як із вогкої печери,тягло свіжою прохолодою.

Г Усе, як цвіт, осипалось безслідно.

А 1

Б 2

В 3

Г 4

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

На концерті улюбленого співака слухали стоячи.

Погомонівши діти пішли на уроки.

Пором плив перерізаючи, пощерблену хвилями місячну доріжку.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабині молитви.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи, мир і благодать.

Налякалася сарна й щезла, в гущині залишивши сліди на росі.

Весело фиркаючи машина, помчала у видолинок.

Хлопчики сиділи на скелі і, звісивши ноги, стежили за вудочками.

Білий кінь повіддя, попустивши, летить у степи.

Забувши, сміх ми слухали вчителя.

Міст поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість

Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи добро і благодать.

При самій дорозі, помітивши старезну грушу, пан наказав зупинитися.

Степ струснувши із себе росу та зігнавши тіні, горить жовто-зеленим вогнем.

Полягали спати, повечерявши.

Падаючи, листочки витанцьовували вальс.

Прокинувшись уранці, ми побігли до озера вмитися.

Посміхнувшись, письменник сів писати наступну книгу.

Напевно, це був інший світ - чудовий невідомий храм.

Щасливий і веселий, я дивився на високе бездонне небо.

Тихі конвалії, білі і ніжні, скоро розплющать срібні повіки.

Там, замість житечка, у теплеє літечко враз терен зацвів.

Вітру на морі не було, проте клекотав сильний прибій.

 відокремленим додатком

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Там, замість життя, в теплеє літечко терен зацвів.

Під вітром, вгинаючи лінії прості, повис нерухомий за вікнами дощ...

Навколишні кущі, дуби та берези немов ожили і взявшись за руки то відступали, то наступали на яму.

Вони стояли мовчазні вдивляючись в далеке минуле своє та своїх батьків і линучи думкою в майбутнє.

Іван з жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок затрясли головами бородаті цапи.

А воно, могутнє світило, усе більше виповнювало собою світ.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивами.

Від квітів, особливо пальм й аспарагусів, одразу повіяло життям.

А. І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Б. Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

В. Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Г. Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

А. Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Б Стоять налиті сонцем дні.

В. В небі чистім і прозорім сонце сяє.

Г А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

А. Нікого тут нема, крім мене й господині.

Б. Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

В. Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

Г. І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Весело фиркаючи машина, помчала у видолинок.

Хлопчики сиділи на скелі і, звісивши ноги, стежили за вудочками.

Білий кінь повіддя, попустивши, летить у степи.

Забувши, сміх ми слухали вчителя.

чекаючи своїх учнів

наш друг і наставник

і очікує колегу

осліплений яскравим сонцем

який має високий авторитет серед учнів і колег