Контрольна робота. Звертання. Вставні слова, словосполучення

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

впевненість або невпевненість

емоції мовця

 порядок викладу думок та зв'язок їх між собою

джерело повідомлення

Серед українців здавна цінуються доброта і гостинність.

Напевно сусіди здавна нападали на Україну через плодючість українських земель.

Тому й не змогли українці зберегти свою мову.

Весна здається мені найкращою порою року.

є головними членами речення

є другорядними членами речення

можуть бути і головними, і другорядними членами речення

не є членами речення

Батьки завжди повинні підтримувати свою дитину.

Вчителі звертаються до батьків з проханням підтримувати дітей.

Шановні батьки підтримайте своїх дітей під час карантину.

Якщо спитати дитину про батьків, то вона буде розповідати довго й захоплено.

мабуть, отже, на мою думку, до речі

навіть, майже, приблизно, принаймні

на щастя, на жаль, щоправда, сподівась

по-моєму, майте на увазі, може, дякую

звертання

головних членів речення

вставних слів

другорядних членів речення

Дівчино, рибчино, не плач, не ридай!

Хотів би я, мамо, веселі пісні співати й сміятись, як діти.

Це ти, моя зоряна батьківська хато, зринаєш сьогодні вві сні

Десно! Наснись мені...

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Не раз бувало мені гірко...

Люди одначе не розходяться.

підметом

додатком

означенням

не є членом речення

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Правду кажучи, дика гуска ота повз нас і не летіла, і не пливла, проте ми її заполювали.

Може – спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись.

Отже: голову його не так легко вирізнити в темряві степу.

Скажи мені, мій братику, королевий цвіте!

Спи ж ти, малесенький , пізній бо час.

Діду, серце, голубчику, заграй яку–небудь

Місяченьку!Наш голубчику!Ходи до нас вечеряти.

О люди! Люди небораки!Нащоздалися вам пани?

Ой жалю, мій жалю,гіркий непомалу!

Ой ви сльози, Дрібні сльози!Ви змиєте горе!

Ох пісне, чому, як той птах не летиш?

До речі, я, звичайно,де в чому згоден з вами.

Я вже тоді, повірте, усе це обміркував.

Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу.

Швидко ми розстались з вами,на жаль, інша путь вела мене у даль.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

Плач же , серце моє, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю рідний, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий вік.

Запалай ,мій вогнику крилатий, полум’ям привітним.

Тут навіть повітря здавалось несло в собі золотисті відтінки.

З того місця так видно усюди.

А що ж по-твоєму чинити маєм.

Добра такого таки зроду у мене правда не було.

Миколо Петровичу

Віталій Олексійовичу

Ольго Павлівна

професор Кравець

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

нехтувати вказівками вчителя

на щастя, всі повернулися неушкодженими

платіж за послуги, безусловно, здійсню вчасно

винайняв квартиру в центрі міста

пан міністре

пан лікар

пане Микола

пані вчителько

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає.

І зрозумієш певна річ, що ранок вечора мудріший...

Із уст землі, а може, із зап'ясть, немов роса, просочується осінь.

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець...

Він скочив на ноги і здавалося заповнив собою всю хатину.

Вона зупинилася перевести подих, а тоді знову заговорила, розповідаючи здається те, що пекло їй серце багато років

Цей звук здавався Гаррі сиреною.

До дядька Вернона здається знову повернулася відвага.

Праведная душе Прийми мою мову немудру та щиру.

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях?

Веселійте далі сині наливайтесь сонцем дні?

Мово рідна ти ж як море безконечна могутня глибинна.