Контрольна тестова робота. Речення з однорідними членами.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Мене весь час то палило, то морозило.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Присудком;

додатком;

підметом;

обставиною.

Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Зараз тренувався спортсмен з плавання брасом та кролем.

Сніг лежить білий сріблястий.

3 дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого, складного життя.

І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.