Тематична робота за темою "Звертання"

Батьки завжди повинні підтримувати свою дитину.

Вчителі звертаються до батьків з проханням підтримувати дітей.

Шановні батьки підтримайте своїх діточок під час уроків.

Якщо спитати дитину про батьків, то вона буде розповідати довго й захоплено.

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти  ставтеся дбайливо, до природи!

Нехай там як Гаррі вітаю тебе з іменинами.

Дядько Вернон видав якийсь кумедний скреготливий звук.

Дадлі не бери нічого, що він тобі даватиме.

Дурслі твоєму гладунцеві вже нема куди гладшати, тож нема чого боятиси.

Безмежнеє поле в сніжному завої, ох, дай мені обширу й волі!

Не покидай мене, моя дитино і отчого подвір*я джерело.

А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?

Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти.

Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу.

Сутужна, сину мій, вкраїнська справа.

Щось довгенько вирізуєш, небоже, сопілки.

А ти, голубонько, ти кралечко моя, поки співаєш на калині, то весело мені.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Себуде ваша заслуга, зелені ниви з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.

Я п*ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій.

Мій брат, Богдане, сповістив полковників, що ти живий, і що чекаєш їх.

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш.

Ори, ори й співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ!

Та ти, мене дубу, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

О Господи прости нам цю ганьбу!

Гей писарю неси мою печатку!

Ой ви дітки мої мої голуб*ята не журіться подивіться як танцює мати.

Ой волохи ой волохи вас осталось трохи

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість.

Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонько убога, вірші нікчемні віршувать?

Дай, Боже, панночко, тобі щасливу та красну долю!

Вгамуйся, думко, не літай так буйноЙ

Ви не підкажете мені, котра зараз година?

Ні наша мова прекрасна не соромтесь її й не цурайтесь!

Де твоя шинель сержанте?

Глянь рідненький які очі в сонця!

Ой братику рідненький снився мені сон дивненький!

Вкраїно! Воскресни мамо!

Мир і любов Україно неси людям!  

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Я люблю тебе зимонько!

Зимонька одягла ялинки в теплі шуби.

Сніг-сніжок укриває землю ковдрою.

Мороз розмалював вікна химерними візе­рунками.

Україно, хлопче, козаче

Галю, Маріє, пані Тетяно

Людмило, зима, поле

Насте, Катре, донечко

Так ніхто не кохав! 

Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм русявим журавлям.

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Моя Вітчизно дорога, яка в тобі горить снага!

Україно! Слався нивами, слався рідними людьми!

Вийся, жайворонку, вийся над полями, розважай людську тугу ти піснями.

Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Батьку, батьку, ніколи не забуду тебе.

Славу твою, Києве, несли у віках стародавні й вічні кобзарі, світлі посланці народної правди й мудрості.

І все ж не оминайте, люди, осінньої журливої краси падолисту.

Шановні восьмикласники! Уважно поставтеся до узагальнення знань з вивченого розділу

Ти зійди на гору брате і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Пісне чому як той птах не летиш?

Ми зберегли тебе вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

3

4

5

6

7

Доле! Дай день, щоб напитись сонця, ніч мені дай — на зірки надивитися.

Добридень, хато! Будь завжди багата на радість, і на статки, й на добро.

Дай мені, моя матусе- хато, хоч краплинку сили криленят.

Боже, молюсь, аби простив, бо я не можу без гір, і птахів, і трави…

Мамочко, голубко, горлице в садочку, колискову пісню внуку заспівай.

Моє рідне село! Як же можна тебе не любити.

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку, дай мені у віно долю золоту.

Прийми мої вітання, Україно!

Тут верба-забіяка наплакала сліз повен двір, тут на голову падає небо, зболіле й кошлате.

Пробудись, коханий, вже іде весна, заспівай, жаданий, хай піде луна…

Україно, сторононька мила, твоя воля, як зоря, сія.

Журавлі, журавлики мої!Швидше повертайтеся додому.

пане Дмитре, добродійко Кухарчук, дорогий дідусю

вельмишановні панове, друже Олексію, директоре Міхнова

сторожу Петренко, Анастасіє Іванівно, пані Ірино

добродію Богдане, шановний Володимире Григоровичу, панно Олено