КР Повторення. Пунктуація. Пряма і непряма мова

Швидко надходив вечір морозний, зоряний.

А він, сліпий, сивоусий про колишнє плаче.

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І.Неч.-Лев.).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо

Я вже прочитав казку та вірш

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини

 Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, віє легкий вітерець.

Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.

Славте землю і весну, славте країну молоду. (З підручника)

Посадили над козаком явір та калину (Т. Шевченко)

 Молоденькі сади ми посадили на кручі, яворами пикрасили дорогу по ходу. (А. Малишко)

Глибокою старовиною віє від веснянок (Н. Шумада).

називне односкладне речення

узагальнено-особового речення

 неозначено-особового речення

 означено-особового речення

А діалог

Б полілог

В цитата

Г пряма мова

Д непряма мова

А «З тобою мова буде потім, — сказав Іван, — а я служу революції, Інтернаціоналу».

Б І він сказав: "Тут кожен щось говоре. Вже той Грицько чутками так обріс".

В Марія просить: «Корнію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко. Вигодуємо, і на Різдво ковбаска буде».

Г Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»

А «Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

Б «Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!»

В Тоді вдова Бобренчиха озвалась: «Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась».

Д «Це кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені,

як із тієї солом’яної стріхи бриля шити.

Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної хати.

На ослінчику вона, матуся, сидить.

На сцені актори виконують п’єсу, яку створив письменник-драматург.

граматично організована одиниця мови, яка складається з одного або кількох слів і виражає закінчену думку.

смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку.

одиниця мови, яка служить для найменування предметів, дій і процесів.

найменша одиниця мовного потоку

Нема уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема.

Думи мої, думи мої, ви мої єдині, не кидайте хоч ви мене при лихій годині.

Чудна ж ти, дочко, я ж про тебе дбаю.

Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло?

Благословенна в болях ран степів широчина бездонна.

Мене ліси здоров'ям напували, коли бродив у їхній гущині.

Жіночі голоси, чисті, високі і сильні, мов янгольські хори, вели побожну пісню.

Люблю я слухати у полі пісні дівочі на зорі.

Вишневий стяг зоря зняла над синім гаєм.

Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо.

Я намалюю тебе серед березового гаю.

Тіні копиць полохливо тремтять на осіяній луці.

Не сидиться Лесі.

Амфібіям не довелося довго затримуватись на майдані.

Отак пролечу сніжком над долиною.

Сіріє неприораною стернею порожній степ.

прості, складні, складені

розповідні, питальні, спонукальні

поширені, непоширені

окличні, неокличні

Хмари завирували, закипіли рушили вперед опускаючись усе

нижче.

Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок попрямувала

в сад.

Наблизившись до церковної садиби молодший парубок відбився

від гурту.

Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімвал

А. Сонце примкнувши вії уже спускалося на землю.

Б. Безлюдна вуличка причаїлась, дрімала мигаючи вогниками.

В. Шатро небес, розкинувши над світом, стояла ніч.

Г. На краю обрію ледве, виступаючи з вечірньої мли, маячіє місто.

Д. Сиділи руки поскладавши, для них все празники були.

Віддай мені корову назад каже багатий вбогому братові.

Ішов чоловік лісом, зустрів незнайомого пана та й щось питає.

Пташки голосно щебетали, літали понад землею.

Він правді дивився у вічі.

перед словами автора

після слів автора

слова автора стоять в середині прямої мови

Двокрапку

Кому

Тире

Знак оклику

Прислів’я каже: «Більш роби, та менше говори…»

Осел почванитись хотів, що чув в ліску всіх птахів спів.  

«Який народ мізерний та низький! – до всіх говорить Хміль з пихою. – От я так виріс, бач, який!»

Рід жаб’ячий надумався прохати собі в болото короля.

Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо. 

Марія Олексіївна запитала в нас , хто не виконав домашнє завдання.

– Така та наша славна Україна, – твердить хлопчина в умі.

– Справа – дивна дівчина, – погладив себе козак, – годі її збагнути.

– Добрий кінь, – кажуть козаки, – День біжить, а три лежить.

– Здоров, мій гнідий! – каже козак, погладжуючи гнучку шию коня.

Г. Сковорода наводить слова Плутарха: « Дружба…зменшує страждання».

«Духовне життя нації,─ вважає Г. Лозко,─ цілком залежить від здоров’я кожної особистості.»

Народна мудрість говорить: «Не потрібен і клад, коли в сім’ї лад».

«Ваша усмішка – це посланець вашої доброї волі,- пише Д. Карнегі і продовжує. - Ваша усмішка – ніби сонце, що пробивається крізь хмари».

«Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав!»

«Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп, - Бачиш, що не татаре, то i впускай»

«Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в свiтлицi, чи в пасiцi?»

«Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую честь iзбрав собi пан Черевань - нехай його Господь на свiтi подержить!»

Тільки такі, які вже використовували.

Такі самі як і на прямій мові.

Тільки лапки та коми.

Такі самі як і на прямій мові, тільки без лапок.