КР: " Пряма й непряма мова. Складносурядне речення"

Вітру в обличчя жбурляючи піну, плив пароплав у далеку країну.

Деякі запорожці, за народними переказами, уміли навіть кулі від себе відвертати.

Не тільки будівельники, а й селяни з довколишніх сіл

ще вночі збиралися на берег. 

Із поля дорога завернула до лісу, і ми опинилися під темним склепінням високих дубів.

Наче зачарований велетень, стояв ліс.

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима

і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром.

По однім боці хвилювалося жито, по другім — жовтіла глиняна круча.

На темно-синьому небі загорілися й замиготіли яскраві зірки, неначе перлини у морі.

Тільки вітер гудів і шуміла вода.

У лісі час від часу перегукувалися птахи

або скавчали лисенята.

Голубіли стіни будинків і на сірому тлі піску

вони здавалися великими квітами. 

Здається, ніхто його не чув і нікому не було

до нього діла.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали  на веранді.

Мить і риба зникла в роті найпроворнішого пташеняти.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Трава із вітром гомонить, а річка з берегами.

«Я й кажу товаришу: Що нам дивитися на погоду? Ходім лишень шукати звіриного сліду».

«Де набрались вони тих забав?, — самі в себе питають.

«Хто це на мене таким холодом дише? — плутається

в Пилипковій голові. — Це ти, дідугане Морозе?»

Хлопчик підійшов до гурту й здивовано спитав: «Як ви сюди потрапили? — І потім додав — Сюди ж не можна заходити!»

"А Марко в дорозі?, — Ганна діда питалася.

«Свята правда», подумки згодилася Марія.

У старих спитаю: "Чого, батьки, сумуєте?"

«Це синій птах щастя» — не раз казав Ярослав.

Боже, яка краса! захоплено вигукнула Дарина.

Промовила конвалія Прощай, гаю милий! 

Ігор сказав Олені що обов’язково допоможе їй.

Вибачте, хлопці. Вибачте, дорогі говорив його погляд Сам не знаю, що зі мною сталося…  

«От тобі й купив, от тобі й нива! — думав Роман. — І як це могла лучитися мені така пригода?!»

«Що ви, — кажу, — шукаєте?»

«Треба бути обережним, — говорить лісник

і додає: — У лісі можуть бути змії».

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам — Де він? Чи у світлиці? Чи в пасіці?»

Яке чудове море і як легко дихається біля нього!

То сонце усміхнеться нам крізь хмари то дощик рясно землю полива.

Не то води шуміли не то вітер бився в заломах провалля.

Я б і небо тобі прихилила та не треба неба тобі.

А: «П!»

А: «П!» — а.

«П», — а, - п.

«П!» — а.