Моніторинг знань з української мови за ІІ семестр. 8 клас

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

Чого зажурився мій любий козаче.

Орел (може) здійнятися вище хмар?

Кожен (може) мріяти про щастя.

 Наш однокласник (може) річку перепливти.

(Може) весна вже нарешті настала?

Мені здається що весна до мене приходить уві сні.

Чомусь явір здається сумним?

У ліс здається сьогодні завітала весна.

Грай, моя пісне, крилата як вітер грає у горах.

Швидко, швидко ми побачимось, рідна, матінко моя… 

Дзвени, моя пісне крилата, в вітрах світової весни 

Із уст землі, а може, із запясть, немов роса, просочується осінь (З.Лізавенко)

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець (Н. Горик)

І розумієш певна річ, що ранок вечора мудріший (Л.Талалай)

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає(О.Довженко)

кома, тире, двокрапка, лапки

кома, двокрапка, крапка з комою

кома, тире, двокрапка,

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі

Увечері, справді, пішов дощ

немає

ліс

покритий краплями блискучими

сміявся з нас

Щасливий і веселий він глянув на високе небо. 

Щасливий, і веселий він глянув на високе небо. 

Щасливий і веселий, він глянув на високе небо. 

Щасливий і веселий він глянув, на високе небо. 

дієприкметник

дієприкметник разом із залежними від нього словами

декілька прикметників

прикметник, що стоїть перед дієсловом

жодна із відповідей не є правильною

головні і другорядні члени речення

головні члени речення

другорядні члени речення

Пік мороз у ту зиму сніжну та сувору.

Пік мороз, у ту зиму сніжну та сувору.

Пік мороз у ту зиму, сніжну та сувору.

Пік мороз у ту зиму сніжну, та сувору.

довгі та весняні.

холодні та зимові.

несамовиті та страшні.

наповнені радісними митями.

Під час тестування учень відповідав не замислюючись.

Сьогодні вони працювали не покладаючи рук.

Пташки співають славлячи весну.

Сонце заходить не поспішаючи.

Там вперше приїхавши губляться від своїх мам хлопчики.

І ось озирнувшись злякався я сплеску люті.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Сподіваюся, він і далі подрімує там не тримаючи на мене зла.

На веранді, ніжно обнявшись, стояли закохані.

Козак, відклавши люльку, пішов у танець.

Постійно напружуючи зір, можеш втомитися.

Найбільше цінуєш час, коли він утрачений.

Сині барви якими пишалися гори ще вчора й позавчора геть зблякли тепер.

1. Освітлений вогнями підходить пароплав Тарас Шевченко. 

Усі учні крім Марка виконали домашнє завдання. 

Троянди гріючись на сонці нескупім нам серце радують відродженням своїм.

приєднується словами тобто (себто, цебто), наприклад, особливо, навіть, а саме, зокрема тощо

стосується особового займенника

здебільшого поширена і стоїть у кінці речення

стоїть перед означуваним словом і має обставинний відтінок

гора\Говерла

хлопець\підліток

трава\звіробій

риба\окунь

при відокремленій прикладці

між підметом і присудком

перед узагальнювальним словом

у складному реченні

Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.

Там будуть горіти до ранку в туманних дзеркалах троянди.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений білим інеєм.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Ягід навколо, зокрема дикої малини, була сила-силенна.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно передав твори Шопена й Ліста.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі.

Протестуючи, запропонуйте щось взамін.

І стежка у росах, і тиха діброва — то все моя рідна співуча земля.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

О степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском!

Про кожну людину кажуть, що вона унікальна.

Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом.

Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле.

Вона сиділа, склавши руки.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Один оце я тільки — ні в тин, ні в ворота.

відокремлений член речення

однорідні члени речення

вставне словосполучення

звертання

відокремлений уточнювальний член речення

відокремлений член речення

однорідні члени речення

вставне словосполучення

звертання

відокремлений уточнювальний член речення

відокремлений член речення

однорідні члени речення

вставне словосполучення

звертання

відокремлений уточнювальний член речення

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Гай лежав розпластавшись.

Лежить дорога золотом прошита.

Там на самому вершечку дерева птахи звили гнізда.

1

2

3

4

5