однорідні члени речення

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

За лісом сходило сонце й розсіювало біле плетиво хмар.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ.

Пахнуть вишні в моєму саду солодко, ніжно, тремтливо.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Часом сниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

У принишклих полях і сивих луках ще лежить сніг.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі.

Природа оберігає й застерігає людину від злих помислів.

То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви, гарбузів, квасолі.

Серед долини зеленіють розкішні, густі та високі верби.

Гарячий липень бродить покосами і степнями, поскрипує возами й човнами.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Село то гойдалося поміж ніччю і днем, то поринало в чорну імлу.

Дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно.

Я живу у світі любові до людей, до землі й до квітів.

Шаблі й набої, кайдани й пістолі хай гинуть у морі.

Вогонь й вода добре служать, та погано панують.

Оркестр шалів й погрожував, благав, журивсь і плакав.

Обов'язковість, уважність, відповідальність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Людина, птиця і бджода люблять погожу днину.

Боєць не сказав, а прокричав ці слова.

Життя і кипить, і шумить, і завмирає під спів снігів.

Ясна смуга на воді все ширшає, більшає та довшає.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило із себе дощ самоцвітів.

І вдень і вночі до мого дому, саду і джерела буде відчинено хвіртку для всіх добрих людей.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний...

Вітер колихав хвилі на воді, проте з часом навіть гнав хмурі брижі.

Гойдаються діти, а навколо них синичка співає.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

Тополі й пальми, кедри й осокори тебе зустрінуть з висоти.

Дівчата збирали по лугах і васильки, і рожу, і сокирки.

Жито й овес, ячмінь і пшениця разом достигли та присохли.

Лине сумна зате рідна пісня.

Дощ то зашумить то стихне як пісня.

То не хмара туман білий хмарою спустився.

Не так кущі як гілки ускладнювали пересування лісом.

Повторювані слова є однорідними членами.

Однорідні члени речення можуть поєднуватися тільки сполучниковим зв'язком.

Однорідні члени відповідають на одне й те саме питання і стосуються одного члена речення.

Однорідними членами речення бувають тільки підмети, присудки й додатки.

У конференції взяли участь не тільки вчителі, а й учні.

Я живу у світі любові, до людей, до землі, до квітів.

Ми маємо право на сум, і любов, на сонце, і трави.

Ясна смуга воді все ширшає, більшає, та довшає.

А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Теплий краплистий дощ застав і птахів і людей серед поля.

Любов і ласка, ненависть і гнів спалахують в рядках.

Україна будує як пасажирські, так і вантажні літаки.

усіх цифр

лише цифр 2 і 3

лише цифр 3 і 4

лише цифри 4

Воля пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.

Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.

Старезні дерева стоять біля дороги і пахнуть хлібом.

Почувся шерхіт босих хлоп'ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

Ще не вмерла України і слава, і воля.

Сашко увійшов, постояв збоку, ніким не помічений, і рішуче попрямував до столу.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Не сідають на кущ ні дятел, ні дрізд, ні сорока.

Пахне мова м'ятою і цвітом, чебрецем і суничним літом.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Іде Котигорошко тим лісом, іде та йде.

Ні вдень ні вночі спокою немає.