Однорідні члени речення

члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію, відповідають на одне і те саме питання, поєднуються сурядним зв'язком;

члени речення, що виражають ставлення мовця до сказаного;

члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються підрядним зв'язком;

члени речення, що відповідають на питання непрямих відмінків. 

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним одлиском.

У наші дні українська книга, малярське мистецтво, музика, блискуча виконавська майстерність наших артистів і цілих ансамблів здобувають щодалі ширшу популярність. 

Наша література спроможна творити значне, довговічне.

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї. 

Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце. 

У сумці лежала купка зошитів та пенал. 

На стіл він поклав двох жуків та ящірку.

Завтра станеться усе і приїзд Марійки, і сватання Михайла, і знайомство наших батьків.

Хочеться побачити море і гори.

Жито пшениця й овес все разом поспіло й присохло. 

А у Дем’яна страва добрая була і маслечко і сало і сметана.

Вона завсігди приносила з дому гарну їжу пиріжки перепічки, коржі .... 

Дітей приваблювали його партизанські цяцьки автомат пістолет і німецький кортик. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

присудком

підметом

додатком

обставиною

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Між Гончарівкою й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в тім світі.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі. 

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

По дорозі торохтить зима на возі.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

І будинки і дороги, і ліси все видно навкруги

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі.

Місяць світить, та не гріє.

З добра й любові приходить щастя.

Шукаю вже не щастя а поради. 

Працею людина сильна і красива.

Тягнуться до сонця і квіти і трави