Однорідні члени речення

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Дивишся й не надивишся яка багата моя Січ була могутніми синами!

На кого покинув батька неньку старенькою?

От чому я сьогодні прокинулася ні світ ні зоря?

Піду подивлюся як на полях ще лежить сніг.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохало село в садочку під вишнею.

Квітнуть вишні в моєму садку, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

що залишили недолугі туристи.

і залишає по собі пустку.

розведене пастухами ще зранку.

перетворюючись на чорне попелище.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок

Ми стали збиратися додому.

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.

Ні риби ні м'ясо!

Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

У холодному небі зими виблискували зорі.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Ялинами й соснами милуюся взимку.

Узимку калина вабить нас червоними гронами.

Срібно-білий сніг весело порипує під ногами.

Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні.

Гучний дзвінок у коридорі просвітив велику перерву.

Стрепенувшись, ліс задзвенів пташиними голосами.

Дмитро Білоус виступає як поет, перекладач, критик.

Над монастерим повільно сходить сонце.