Однорідні члени речення.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

1

2

3

4

Довга шовкова сукня вже була готова до весілля.

Але явище вражало своєю первісністю і грандіозністю (За К. Скар’яновим).

 Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників (За І. Цюпою).

Християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських і культових споруд.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

 Велика Китайська стіна, руїни Колізею у Римі чи давньогрецький Парфенон в Афінах варті уваги і пошани. (За Н. Бібік).

  Страшні війни, лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу і прекрасних споруд (За Н. Бібік). 

   І навіть базар побачив той футбол на стадіоні (За М. Слабошпицьким). 

  Культура західноєвропейського середньовіччя мала три смислотворчих вузли — церкву, замок та місто.

  Люди з пароплава привезли на берег великі бочки, залишили їх тут і повернулись назад (За М. Трублаїні). 

    Тико захотілось поїхати далі (За М. Трублаїні). 

    І сів на цю яблуню перепочити (За М. Слабошпицьким). 

   Норми князівських «Уставів» поширювалися на всі прошарки населення, торкалися всіх сторін життя, утверджували авторитет князівської влади як умови державного процвітання.

  Приємно й хороше було кататись (За М. Трублаїні).

   Вітер був хоч холодний, зате приємний (За Ю. Шовкуненко).

   Його полонили не так багатства наявних рослин, як їх життєва сила (І. Ле).

   Яблуні дихають цвітом росяно, червоно й біло (А. Малишко).

  Ми стали збиратися додому (За М. Слабошпицьким).

  Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І. Антонич).

   Ні риба ні м’ясо!

 І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський).

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

  Настало душне і гаряче літо.

  Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

  Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Розведене пастухами ще зранку.

 Що залишили недолугі туристи.

  І ховається за ліс сонце.

 І залишає по собі лише іскорки.

Памятайте, що і в рослин, і у тварн немає депутатів.

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер, і хмарини.

А світ такий мінливий і бентежний!

Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані мудрим.

У ясну сонячну погоду йдучи на прогулянку не обов'язково брати з собою годинник.

Повій на степи безкраї на лани безмірно широкі.

І сну нема і спокою немає.

Коло хат зеленіють густі старі садки.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

За шкільними партами схилились  чорні  біляві русяві  голівки. 

На околиці стояв низький дерев’яний будинок.

Якось раз над містечком стояла тиха місячна літня ніч.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Зазеленів молодим зелом на лугах юний квітень, розсипав навколо райдужні різнобарвні квіти.

Коло хат зеленіють густі старі садки.

Поміж жовтими торішніми стеблинами пробиваються густими кущами молоді шпильки трави.

Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся.

Білі червоні рожеві айстри ростуть на городі.

Свіже вологе повітря сповнене весняної сили.

Густий вечірній туман опустився на луки.

Теплі погожі дні дарують людям радість.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави – все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги – росли молоді осокори.

...розведене пастухами ще зранку.

...що залишили недолугі туристи.

...і ховається за ліс сонце.

...і залишає по собі лише іскорки.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…        (М. Коцюбинський)

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).