Однорідні члени речення. Контрольна робота. ІІ варіант

Однорідні члени речення вимовляють з інтонацією переліку.

У реченнях може бути кілька рядів однорідних членів.

Повторювані слова вважаються однорідними членами речення.

Однорідні члени відповідають на те саме питання, відносяться до того самого слова в реченні.

Сипле, сипле, сипле сніг.

Шептало перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь.

Четверо його сестричок народилися ще у травні, а воно – восени.

Увечері почало сіяти нудною мжичкою.

 сполучниковий

безсполучниковий

змішаний

Невеликі ошатні вулики здаються хатами тих невідомих спільників, що вже знають про чари. (Л. Павленко)

Легкий синюватий пар здіймається над землею. (В. Козаченко)

У центральній частині острова здіймається конусоподібний піщаний горб. (М. Трублаїні)

Повзла зима, заметільна сніжна морозна. (М. Рильський)

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. (Т. Шевченко)

Полин та подорожник, вкриті придорожною пилюгою , кущилися обабіч дороги. (І. Цюпа)

Голубі, сині, фіолетові, рожеві, помережані білим пасма снувались над горами. (І. Цюпа)

Г Сніжинки, тендітні і ніжні, хтось сипле. (П. Усенко)

У м’який теплий сум обгорнені всі настрої та враження поета.

Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

Високий чистий дзвін коси передвіщав мені радість – косовицю.

Ніч розкинула над селом своє темне всипане зорями шатро.

Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив туману.

Невмитий нерозчесаний він нехотя спускається з підгір’я. 

Український транспортний літак Ан-225 «Мрія» встановив сотню світових рекодів.

Вадик чогось тривожився, не спускав очей з прибережної смуги і з мілководдя.

Рибалки приїхали на лиман, спустили човна на воду, поскладали усю рибальську снасть і сіли самі двома рядками.

Восени уже з дорослими дітьми відправляються пернаті мандрівники за моря й океани.

Ввечері граки посідають біля своїх гнізд і сплять до ранку.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають. (Панас Мирний)

Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння. (Є. Гуцало)

Рій потрапив у самісіньку гущу бою, який тут точився вчора чи позавчора. (Є. Гуцало)

Вона ж у вас гарна, як весна, а завзята, як віхола. (О. Іваненко)

Були собі брати Кий Щек і Хорив. (Нар. творч.)

Ні сніг, ні вітер, ні лютий мороз ніщо не могло примусити слободян розійтися по домівках. (О. Шиян)

Все спить ще і небо, і зорі безсилі. (П. Тичина)

Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори. (В. Собко)

Заходило сонце, мінялося барвами небо то жовтогарячими то густо-червоними то просинюватими.

Скільки вихололих пташиних родинних вогнищ розкидано скрізь під стріхами хат і клунь на тваринницьких фермах під мостами в штабелях дров у берегах річок.

Гомін різноплемінних мов калейдоскоп облич паркий подих тропіків і гул Атлантики все він приніс з довколасвітніх мандрів сюди - на рідний степовий берег.

Людяність складають такі якості любов надія віра.

 Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне в гострій млі.

Дрібненький зяблик моститься десь на верху явора чи тополі.

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дроги, заліг за копицею.

Осінній ліс, легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння, вражав своєю красою.