Однорідні члени речення. Узагальнення. 8 клас

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

У небі то ракети розгоряються, то гаснуть зірки.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

 Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

 Настало душне і гаряче літо.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

Дивовижний незбагненний світ відкривався переді мною.

Є в нас сила і правда і слава і земля своя рідна

Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Приємно й хороше було кататись

Хороше й приємне слово звеселило душу

Його полонили не так багатства наявних рослин, як їх життєва сила

Яблуні дихають цвітом росяно, червоно й біло

Хоч у лісі, хоч у полі шукатиму долі.

І в душу западуть і волошки, і поле.

 Усе на землі прагне сонця, спокою, радості.

І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехеризаду

  Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників .

Довга шовкова сукня вже була готова до весілля.

Християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських і культових споруд.

По хуторах і пасіках, по байраках, і долинах ні на хвилину не затихав спів

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

і залишає по собі лише іскорки.

З діда-прадіда зеленіють під сонцем поля України, у сивій давнині губиться перша рілля.

Собака стояв під грушею, не ворушився і не зводив з Миколки здивованих очей .

Почувся шерхіт босих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

Земля на тих полях була чорна, багата і сита

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає серця.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита

Верби понахилялись до мене та шепочуть білими листочками

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті

Нічний спосіб ведуть і сич і сова

1

2

3

4