Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова при ОЧР.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

і залишає по собі пустку.

1

2

3

4

5

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрішнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

Багата моя Січ була могутніми українськими синами.

Батько нічого не говорить та все пильно на мене поглядає.

Київські сизі гори стали фіолетовими.

Невеликі карі очі блищали з-під чорних брів.

Обережні приглушені кроки наполохали звірів.

Бурхливе вранішнє море хлюпало в сонний берег.

Легка синювата пара здіймалася над розігрітою землею.

сполучниковий;

безсполучниковий;

змішаний

Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги

Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.

Навколо тільки дрімучий тютюн та мак, та кукурудзяні тополі й соняшники.

І все поволі часом зникає: море, скелі, земля.

Заходило сонце мінялося барвами небо то жовтогарячими то густо-червоними то просинюватими.

Скільки вихололих пташиних родинних вогнищ розкидано скрізь під стріхами хат і клунь на тваринницьких фермах під мостами в штабелях дров у берегах річок.

Гомін різноплемінних мов калейдоскоп облич паркий подих тропіків і гул Атлантики все він приніс з довкола світних мандрів сюди на рідний степовий берег.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горах.

У м’який теплий сум обгорнені всі настрої та враження поета.

Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

День був літній спекотний.

У садках темніли купи вишень і стриміли здорові старі дикі груші.

Зазеленів молодим зелом на лугах юний квітень розсипав навколо райдужні різнобарвні квіти.

Коло хат зеленіють густі старі садки.

Розбудили мене буйні бравурні звуки піаніно.

Сократ говорив рівним спокійним голосом.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози нішо не вб'є любов мою живу.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

І це повітря і покречені лози і зів'яла трава усе це нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птавство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Усе в чеканні: спілі каплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності, як-от мудрість правосуддя, стійкість, вірність.

Багато поетів, а саме: Б. Олійник, Л. Костенко, П Тичина оспівували давню й нову красу Києва.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю, і ворохами золотими на токах.

1, 2

2, 3

3, 4

1, 3

1, 4

І все поволі зникає море, скелі, земля.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.