Однорідні члени реченя

А він візьми та й скажи всю правду.

Будуть дитя колисати соколи, соколи

Любить він такі ночі місячні й цю тишу.

Про нього останнім часом ні слуху ні духу.

Досі кожному сниться домівка колишня і лелече гніздо на дуплястій вербі.

Надворі повсюди лежала роса: на пожовклій траві, на круглій павутині, на капустах у городі.

Оглянувши Данилка, прослухавши серце та животика прощупавши, лікар узявся рвучно писати.

Усе змішалось в одну мить і злилось докупи: і земля, і море.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню і потемнішали.

Сонце вдарило із -за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучуряві пливуть з високих, мов башти, стрімких димарів.

Коло хат у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

А перед нашими очима біжать сірі сумні осінні лави.

Мені там рідне все й Дінця зелені хвилі і шепіт яворів і дальній дзвін копит.

Земля України і небо і люди усе мені рідне.

Андрій стояв ні живий ні мертвий видно було що серце його рвалось від розпуки.

Обабіч по схилах гір розсипались отари кіз та овець.

А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Асфальти й тротуари сплять, укрившись тьмою

Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю.

... радо стрічають птахів навесні.

... золотий щоразу вражають своєю красою.

... це теж моя Вітчизна, рідна сторона.

... високі тополі й тихе село стрічають мене.

Андрій нашкодив не тільки соб,і а й усьому колективу.

Марічка підготувала доповідь,скориставшись допомогою бібліотекаря.

Козаки не тільки були озброєні шаблями, а й пістолями.

Дівчата, співаючи веснянки, беруться за руки й утворюють коло.

Усі ми про щось мрієм у дитинстві.

Усе заснуло заснуло і горе.

Тут усе моє і луг і гай

Тепер поляна пустинна як і все навколо.

Лози кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Нашого двору не минали народні обряди колядування посипання запросини на весілля.

Мати в руках несе цибулю кріп петрушки пучечок

Любов надія віра ці якості вкупі складають людяність.

Булисобі брати Кий Щек і Хорив.

Ні сніг, ні вітер, ні лютий мороз ніщо не могло примусити людей розійтися по домівках.

Усе спить ще і небо і зорі безсилі.

Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

Свіжий, холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице.

Вечір лагідний свіжий.

 Наближення зими у всьому серце чує – і в шелесті листів, і в вітрі, і в стежках.

Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнені весняної, пружної, нестримної сили

Працею людина і сильна, і красива...

Усякі люди трапляються на містку, як -от: щедрі й скупі, мовчазні й говіркі.

Ранок зачинався тихий та лагідний, все наокіл: і трави, і дерева, і кущі — наче завмерло

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - і дитинство, й розлука, і твоя материнська любов.