Звертання та вставні слова

Поки живий я хочу справді жити.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Видно було вже пізно бо ніде по хатах уже не світилося.

Здається вічністю маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

 О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене

 О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих

В О Львове батьку мій камінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю

 За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! 

Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий

Він дивився вбік і, здавалося, нічого не бачив, а можливо, не хотів бачити.

Либонь запізно зрозумів я, що слово треба берегти.

Весна мабуть блукає вже десь поряд, дзвенить бурульками, співає синицею

РОЗПОВІДНЕ

ПИТАЛЬНЕ

НЕОКЛИЧНЕ

ОКЛИЧНЕ

ПРОСТЕ 

СКЛАДНЕ

Не раз бувало гірко нене.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Працювать працювать безумовно!

Мамо, я тебе люблю!

Мамо я, тебе люблю!

Мама я, тебе люблю!

Юрасику прокинся!

В кого хлопці є гармошка?

З перемогою вас мої земляки.

Зійди , зійди барвіночку буду поливати.

Моя думка - краще закріпитися і чекати допомоги.

Вже почалось мабуть майбутнє.

Запалай мій вогнику крилатий полум*ям привітним і незлим.

І вже не існувало для нього нічого крім озера осики і хмелю.