ОДНОРІДНІ Й НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима. 

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках. 

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку. 

Сократ говорив рівним спокійним голосом.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий завзятий.

Пролітав буйний вітер в пустині по полі безкрайому мертвому. 

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах. 

1, 2

2, 3

3, 4

1, 3

1, 4

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом.

Тютюн був високий, густий-прегустий.

Покотилася зірка з вечірнього неба, вітер листя зірвав з пожовклого клена.

Ніжні, тихі зорі спадали з неба.

На живих гілках дуба проростають зелене листя, молоде пагіння.

Пелюстки цвіту сліпучо-білі, ніжні.

Зелені поля починають палати жовто-зеленим вогнем.

Тиха червнева ніч стала оволодівати землею.

Небо було безхмарне й блискучо-синє.

Лагідне, шовковисте повітря весни купає мої очі.

За шкільними партами схилились чорняві (?) біляві (?) русяві голівки.

У полі зацвітуть пахучі (?) голубі фіалки.

В густім (?) зеленім (?) березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.

Біла (?) кучерява хмарка застигла в синьому небі.

Довгими (?) осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки.

Займався пишний (?) січневий ранок.

Берези милі (?) білокорі чекають райдугу свою.

Гарячою (?) осінньою барвою горить на сонці ячмінь.

Залитий сонцем (?) рівний степ одразу принишк.

Маленька (?) червона стежка заблищала десь далеко на морі під самим місяцем.

У сірому (?) туманному світанку загорівся бій.

Темніє пучок свіжих (?) кучерявих (?) польових волошок.

Рівний (?) залитий сонцем степ одразу принишк.

Юні (?) замріяні клени хиляться в темне вікно.

Круглі (?) зелені (?) широкі верхів'я вкривали ліс ніби зеленими шатрами.

Вдалині виднілись білі (?) снігові шпилі.

Великий (?) кремезний (?) суворий чоловік стояв біля неї.

Ніч розкинула над селом своє всипане зорями (?) темне шатро.

Так повзла зима, заметільна (?) сніжна (?) морозна і чарівна.

Чималий мисник осміхався здоровими (?) полив'яними мисками.