Односкладне речення

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп'янками.

Озеро в лісі, в озері - ліс

Раніше, аніж наказувати, навчись коритися.

Солодке тяжіння земної орбіти.

В моїй сльозі є сіль землі.

Небо затягло сизими хмарками.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

Пахне гіркотою осені.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.

Чесне діло роби сміло.

Сади свій сад, плекай свої надії.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

Подбати мушу про тебе.

Згаяного часу конем не доженеш.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Заморосило осінь у сльозу.

Подбати мушу про тебе.

Згаяного часу конем не доженеш.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Заморосило осінь у сльозу.

Мовчанка мудрості довкола.

Заморосило осінь у сльозу.

Криштальний промінь сміливого сонця.

Яку ще хочем більшу славу укласти в блідість власних слів?

Журбою біді не пособиш.

Радять мені жити без ілюзій.

Пахне гіркотою осені.

Усоте прославляю буйноту життя.

А ось ліси, покриті димом

Від своєї совісті не втечеш.

Мною аж надто піклуються.

Як важко перші кроки йти!

Як важко перші кроки йти!

А ось ліси, покриті димом.

Від своєї совісті не втечеш.

Мною аж надто піклуються.

Вино мудрості п’ють із келиха розчарувань.

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Візьми свій келих сонця у життя!