односкладні і неповні речення

Мені осіння ніч короткою здається

На височенькому пагорбі стоїть струнка берізка.

Принесуть діти калину додому.

А в пасіці пахло медом

Б’є вогонь з-під сивого граніту

Над містом розмовляють голуби.

Пахло свіжим хлібом.

На вулиці дощило.

Хати хитало течією.

складне

односкладне

двоскладне

неповне

 Дерева в інії немов застиглий дим.

Учися чистоти і простоти.

 Сьогодні осінь вбрана, як принцеса.

  Життя прожити - не поле перейти.

Журбою біді не зарадиш.

 Давно жита скосили.

  Пахне прим'ятою травою.

  Пишу листи на акварелях осені.

Небо заволокло темними хмарами.

Пізня осінь.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Розкажи мені, мамо, казку.

У надвечір'я Різдва готували дванадцять пісних страв.

Тиха ніч.

Не треба сумніватися.

Напиши мені листа.

Люблю осіннє листячко багряне.

Будівництво будинку завершили у грудні.

Бережи честь змолоду.

 Упасти б горілиць у траву й дивитися на хмарки у небі.

Над морем синє-синє небо.

Підняли завісу.

Ходімо, доленько моя!

Добре роби — добре й буде!

означено-особовим

 неозначено-особовим

узагальнено-особовим

безособовим

називним

двоскладним неповним

Пташка радіє весні.

Навколо - маки.

Для мене - у святім союзі душа і тіло.

Ми нащадки козаків.

Така холодна ця осіння ніч.

За вікном світає.

Коло криниці рясні чорнобривці.

в називному реченні 

в безособовому реченні

в узагальнено-особовому реченні

в неозначено-особовому реченні

Вечірнє місто.

Надворі світає.

 Ніч тиха.

 Не треба казати неправди.

За горами гори, хмарою повиті...

Життя прожити – не поле перейти.

Зорі на небі мов розсипані перли.

Голова без розуму як ліхтар без свічки.

Мову природи треба вивчати.

Будемо берегти ліс від пожеж.

Немає нічого більш упорядкованого, ніж природа.

Вітряно.