Речення з однорідними членами

Однорідними можуть бути як другорядні, так і головні члени речення.

Однорідними можуть бути лише другорядні члени речення.

Однорідними називаються члени речення, що відповідають на те саме питання, виконують однакову синтаксичну функцію.

Не вважаються однорідними членами повтори того ж самого слова.

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові великого давньоруського скарбу.

Умиті дощами холодні дні принесла осінь.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки. 

… тоді так мріється про щось небуденне.

… зі щебетанням птахів у нашому саду.

… але не терплю холодних листопадових.

… вдихаючи пахощі яблуневого цвіту.

… хоча й червневі мають свої принади.

Ніч була хоч і зоряна та темна.

Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Не пам’ятник собі а творчість я плекала….

Ми чуєм трав зелений крик і дощів задумані рефрени.

Данило сідає на поріжку, розв‘язує ганчір‘я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви.

Свячена вода скроплює паску і нашу долю.

Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Їй довелося пережити радість і смуток, захоплення і розчарування.

Світло погасло як у нашій кімнаті, так і в сусідніх

І гніт, і неволя, і кров ─ усе зникне навіки.

Ми засіваємо житейське море і не на день минущий, на віки.

обставина

підмет

додаток

присудок

означення

Нічим я не надихався іще ні веснами, ні тихим падолистом.

У кожному регіоні України є свої визначні пам`ятки середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми.

Кошики з усякими фруктами грушами, яблуками, сливами стоять по столах.

Земля України, небо і люди усе мені рідне.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози – ніщо не вб'є мою любов живу.

Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у просторі вогні - усе немовби в важкому сні.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі.

На конференцію запросили представників різних професій, як-от: юристів, учителів, економістів, лікарів.

Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

І вівці і корови і череда усе випало дівчині з думки

Однокрил неодмінно ніс у дзьобі щось блискуче або ґудзик або скляночку або ще якусь цяцьку

Людяність складають такі якості любов, надія, віра.

Вуха, щоки, шия все горить.

Тільки сержант ні про що Павла не розпитував, а сам поривався розповідати.

Скрізь червоно і на небі, і на узгір'ях, і на горі.

Наймолодшим серед цих людей був наш дядько Петро Васильович.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Пролітав буйний вітер в пустині по палі безкрайому мертвому.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий завзятий.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

1,2

2,3

3,4

1,3

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів рідна мова.

Густа медова теплота високі налила жита.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.