Односкладні речення, 8кл.

Водою зірвало греблю.

Можна було стати ландшафтним дизайнером.

Синім холодом од трав віє.

Зеленіють по садочку черешні та вишні.

В снігу по коліна дерева стоять, принишкли дороги й стежини.

Життя іде і все без коректур.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Нехай серця не знають супокою,хай обганяють мрії часу біг...

Підвівши очі з-понад книжки, робачиш світ барвистим сном.

Як мені хочеться взяти перо, обмокнути його у блакить неба!

Ви щасливі, високії зорі, все на світі вам видно звисока.

Пахне терпкою ожиною в лісі.

З лікувальною метою використовують насіння рослин.

Раніше встанеш - більше зробиш.

Однак мене морозить.

Не кажи гоп, доки не перескочиш.

Сьогодні працюємо краще, ніж вчора.

Восени радіють вирощеному врожаю овочів і фруктів.

Гримнуло поблизу.

Не люблю зимової ночі.

Розпалімо багаття біля підніжжя гори.

За що , не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм.

До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься.

Для добрих друзів відчиняю дім.

Нам не було чути навіть плюскоту весел.

Кажуть правду у вічі.

Мости з сучасного в майбутнє будуємо.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Мрячило вранці другого дня.

Линь, моя пісне, мов чайка прудкая.

Остапові не спалося.

В ліс дров не возять.

Не спиняй думок крилатих.

Бери мене в свої блаженні сни.

Вклоняюсь кожному ліску з любов'ю й відданістю сина.

Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!

З далекого степу горнуло густим духом скошеного жита.

Тернистий шлях людини.

Зрікаюсь тих слів зловісних.

Мені порадили вживати щодня вітаміни.

Високі айстри, небо синє, твій погляд, милий і ясний

Надворі темніє.