Односкладні речення, однорідні члени речення, звертання, вставні слова

У світ ідемо щирими гостинними.

Сонце розсіва своє пекуче іскристе проміння.

Кленові березові букові листочки кружляли в осінньому танці.

Низький дерев'яний будинок сховався біля лісу.

Високий чорнявий хлопець читав поезію В.Симоненка.

Бери шаблю госту довгу та йди воювати.

Скручений дудочкою одинокий листок тремтів на гілці.

Львівські старі вулички вкрилися краплями дощу.

Ти в мені запалила..... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні .....

..... зігрійте мою душу.

Саме .... відбились у вікні.

Я був у власному житті і машиніст і пасажир.

Один оце я тільки - ні в тин ні в ворота.

Не схотіла душа бунтівна ні тепла ні смачного пшона.

Слизняк не виросте ні лебедем ні орлом.

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна розтривожити.

Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило.

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде.

Не додавай знесиленим журби.

У лузі пахне вогкою травою.

Уже весняний вітер віє.

Скаж мені, соловейку, правду.

Семеро одного не ждуть.

Незабаром має світати.

Більше роби та менше говори.

Криши, ламай, трощи стереотипи.

Обов'язковість, уважність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні - любов та благання.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Ой сонечко ясне куди ти сховалось?

Ой не крийся природо не крийся!

О слово хто без тебе я?

Гей, ви, зорі ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей ви зорі ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей, ви, зорі ясні, тихий, місяцю, мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей, ви, зорі ясні, тихий місяцю мій! Де, ви, бачили більше кохання?

Уже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Уже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Уже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь вже почалось.

Уже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Серед зеленої долини ростуть розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться жита.

Верби нахилилися та шепочуть довгастими листочками.

Не шуміть, сади, у цвіту.

Посієш вітер - пожнеш бурю.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Скрізь було тихо, спокійно.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався ширкий жовтий листок.

Рівний залитий сонцем степ манив до себе.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло та блищало на сонці.

Будинки садки сніги усе мліє в теплі сонця.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Мальви біля хати.

Весна в Україні.

Весняний вечір.

Весна тепла.

І все поволі щезає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узліссі і на горі.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Запахло чебрецем, і рутою-м'ятою, і кропивою

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ.

Ніч була, хоч і зоряна, але тепла.

Мама прокинулася ні світ, ні зоря.

Надворі світає.

Люблю яскраві маки та волошки.

Батьківщину і матір не вибирають.

Доріжка, устелена листям.

Багато поетів а саме Л.Костенко В.Симоненко П. Тичина оспівують у віршах Україну.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Річки трава дерева птахи усе навколо сповнене весняної сили.

Ліси та луки під пензлем осені горять на виставці краси.

Наш тренер .... Дніпро перепливти.

..... весна вже настала?

Кожен .... мріяти про велике.

Україна .... пеемогти ворога.

1

2

3

4

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

І фіолетово і синьо при хаті айстри цвітуть.

Цілу ніч виє хуга плаче деренчить у віконнім склі.

Земля була чиста чорна сита.

На щастя злива вже вщухла.

На щастя потяг було затримано.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Поливали дорогу водою молодятам на щастя.